Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 



Круглий стіл «Інформаційна прозорість та експертна підтримка прийняття державних рішень»


16.12.2009


16 грудня 2009 року в Національному інституті проблем міжнародної безпеки при РНБОУ (НІПМБ) відбувся Круглий стіл на тему «Інформаційна прозорість та експертна підтримка прийняття державних рішень».

Робота експертів була організована у вигляді 4-годинного "мозкового штурму", який тривав впродовж двох сесій: «Впливи експертного співтовариства та інформаційна прозорість у підготовці та прийнятті державних рішень» (модератор Любомир Токар, вчений секретар НІПМБ) та «Інформаційна прозорість у прийнятті державних рішень у контексті електронного урядування» (модератор Микола Ожеван, завідувач відділу НІПМБ).

В роботі Круглого столу взяли участь керівники та провідні фахівці Апарату РНБОУ та НІПМБ: перший заступник директора НІПМБ Анатолій Гуцал; заступник начальника департаменту Служби безпеки України Олександр Литвиненко; директор воєнних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Микола Сунгуровський, перший заступник голови Державного комітету інформатизації України Андрій Семенченко; начальник департаменту інформаційної безпеки Апарату Ради національної безпеки й оборони України, Сергій Кандауров, завідувач відділу Апарату РНБО України Олександр Челак; заступник генерального директора Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ" Анатолій Михайлов, завідувач кафедри національної безпеки України Національної академії державного управління при Президентові України Григорій Ситник, Директор інституту еволюційного розвитку Ігор Макаренко, професор Національного університету внутрішніх справ України Віктор Циганов, завідувач кафедри системного аналізу та теорій прийняття рішень Національного університету ім.Т.Шевченка Олександр Наконечний, професор МАУП Федір Медвідь, професор Академії внутрішніх справ Петро Біленчук, доценти кафедр національної академії державного управління при Президентові України Рената Марутян, Володимир Омельчук, Андрій Дацюк, завідувачі відділів НІПМБ Микола Ожеван, Максим Розумний; державні експерти, головні консультанти та провідні спеціалісти НІПМБ Валерій Кузьменко, Олег Вусатюк, Дмитро Дубов, Ольга Вергун, аспіранти та здобувачі НІПМБ Валентин Петров, Валерій Пантелєєв, та інші.

З привітальним словом до присутніх звернувся Анатолій Гуцал, перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки, який окреслюючи тематику круглого столу, акцентував увагу учасників та гостей на зміні дискурсу в питаннях інформаційної безпеки, зміні самої системи висхідних понять та категорій, пов'язаної з тим, що нині в світі відбувається активне інформативне пере форматування відносин, що ми називаємо новим світовим порядком. І в рамках цього "порядку" інформаційна складова є найбільш активною, оскільки вона пов'язана, з одного боку, з тим, що ведуться цілеспрямовані впливи на державні уряди, на певні локальні формації типу як політичних, так і культурних еліт.

Любомир Токар, вчений секретар НІПМБ відкрив як модератор першу сесію «Впливи експертного співтовариства та інформаційна прозорість у підготовці та прийнятті державних рішень», зазначивши, що XX ст. відкрило всі бар'єри доступу й інформація стала загальнодоступною. Це істотно позначилося на інформаційному забезпеченні процесу прийняття державних рішень. Згідно даних іноземних джерел, до 85% представників вищих ешелонів влади США та інших західних держав користуються передусім не розвідувальною інформацією, а чотирма видами інформаційних ресурсів, які покладені в основу прийняття важливих державних рішень: закордонні газети та журнали, американські ЗМІ, професійні мережі, офіційні чи не офіційні комунікації типу е-майлу. Хоча це не означає, що керівники держави не отримують щоденну оперативну інформацію на постійній основі від розвідки. За даними опитувань, які проводила SIAB у 1998-99 рр., більша половина керівників підтвердила, що найбільшим попитом у них користується необроблена, дооперативна інформація. Часу в експертів для опрацювання, осмислення цієї інформації не вистачає. Отже, доводиться реагувати на поточний перебіг подій, внаслідок чого роль і вага експертного співтовариства втрачає свої позиції.

Микола Сунгуровський, директор воєнних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова зупинився у своєму виступі на питанні взаємовідносин прозорості та відкритості. Відкритість є, на думку доповідача, здатністю сприймати інформацію й тому відповідна діяльність має бути спрямована на те, щоб суспільство або цільова аудиторія на яку скерована дана інформація, могли її зрозуміти. Тобто прозорість без розуміння інформації позбавлена сенсу. Більше того, вона може принести шкоду, оскільки без належного розуміння суб'єкт губиться у тому потоці інформації, яка не пов'язана з реальним станом справ.

Микола Сунгуровський звернув також увагу на проблему "забюрокрачування" державних аналітичних центрів та на те, що вони часто дають рекомендації органам влади не за принципом "що потрібно зробити", а "що можна зробити". Доповідач вважає також, що структури громадянського суспільства фактично відсторонені від процесу прийняття державних рішень, а чисельні громадські комісії при президентові та виконавчих структурах влади працюють фактично у чисто демонстраційному режимі.

Сергій Кандауров, начальник департаменту інформаційної безпеки Апарату РНБО України, зупинився на загальноєвропейських демократичних тенденціях суспільного розвитку у напрямі більшої інформаційної відкритості та прозорості. На цьому тлі система прийняття державних рішень в Україні потребує вдосконалення. Перш за все необхідне усвідомлення саме європейських критеріїв оцінки прийнятих рішень.

На думку доповідача, серед надзвичайно актуальних критеріїв оцінки політичних рішень які пропонуються органами державної влади можна виділити наступні критерії відповідності та оптимальності прийнятих рішень: національним інтересам; сучасному стану економіки та світовим економічним тенденціям; визначеному і офіційно схваленому внутрішньополітичному та зовнішньополітичному курсу держави; суспільним очікуванням.

На сьогодні можна констатувати непрозорості процесу прийняття рішень в Україні, оскільки їх ухвалення відбувається зазвичай в "закритому режимі", що є найбільш звичною і усталеною формою. Натомість вимогою часу є перехід до політики публічних обговорень, експертних консультацій, врахування позицій і пропозицій власне громадських інституцій.

Наочним прикладом такої політики є програма впровадження в Україні системи суспільного телерадіомовлення та цифрового телебачення. Саме непублічність пошуку та прийняття рішень з цих питань стала причиною зволікання з їх вирішенням протягом останніх 3 років а по суспільному мовленню - 5 років.

Петро Ситник, завідувач кафедри національної безпеки України Національної академії державного управління при Президентові України, наголосив на тому, що держава повинна ефективно приймати участь в діяльності недержавного сектора. Державний сектор має відповідні аналітичні структури, посадовців - державних експертів, що утримуються за державний кошт, тоді як недержавний сектор як засіб становлення й розвитку ринкової економіки усього цього значною мірою позбавлений. Непогано, якби держава надавала на засадах тендерів певні гранти для підтримки інформаційно-аналітичної та експертної діяльності в недержавних структурах. Напрошується запитання, чому, наприклад, Сорос знаходить можливість для такої підтримки, а держава не може знайти. У нас є, наприклад, якась тема. Скажімо, як розробити найкращу інформаційну стратегію в світі. Ставиться завдання експертному державному сектору, надається належне інформаційно-аналітичне забезпечення всього цього процесу. Держава повинна створювати для цього фінансові передумови. Другий важливий аспект стосується не підтримки прийняття рішень, а їх реалізації.

Ігор Макаренко, директор Інституту еволюційного економічного розвитку, наголосив на тому, що відкритість необхідна для того, щоб виразніше та чіткіше бачити проблему, щоб своєчасно оформити проблему в механізми, покладені в основу будь-яких процесів. Візьмемо, наприклад, грошовий капітал, який отримував лихвар і своєчасно використовував зручний момент, щоб дати в слушний момент кому-небудь позику, а згодом повернути примножений капітал. З часом такі відносини оформилися в правові та інші форми й так зародилося банківське кредитування. Без кредиту на сьогодні фактично неможливо вирішувати жодного проекту розвитку.

Як приклад того, як негативні явища можуть перевтілитися через реалізацію механізмів в позитивні моменти Ігор Макаренко навів свій Інститут еволюційного економічного розвитку, у якого немає телефону й офісу, але якому замовляють прогнози тощо. Середовищем комунікації є сайт, де можна познайомитися зі статями та прогнозами, які пишуть співробітники. За 10 років - 0,1 відсоток похибки, створено клуб аналітиків.

Доповідач також торкнувся питання щодо фінансування й повноцінного функціонування громадських організацій, яке, на його думку перебуває в площині або ентузіазму, зацікавленості або в площині усвідомлення зрілості соціального капіталу, капіталу взаємної довіри. В Україні такого капіталу фактично немає, він розвалений. Той, який був сформований ще в СССР, нині зруйновано.

Віктор Циганов, професор Національного університету внутрішніх справ України, охарактеризував феномен прозорості, який охоплює, на думку доповідача, три політичні цінності, які часто пов'язані одна з іншою, проте відрізняються одна від одної, не тотожні:

  • інформаційна прозорість: знання про діючих урядових чиновників та прийняті владою рішення, а також доступ до комерційної інформації;

  • прозорість політичної участі - можливість брати участь в прийнятті політичних рішень або через своїх представників або безпосередньо.

  • прозорість відповідальності, коли існує можливість отримати відповідь від урядових чиновників й вимагати від них відповіді або вимагати від них відповідальності або через законодавчий механізм або через суспільні настрої в разі, якщо ці чиновники порушують закон або приймають негативні для суспільства рішення.

Зупинившись на ролі мас-медіа, доповідач зауважив, що вони можуть зробити політичну систему більш прозорою у всіх її трьох різновидах, але на практиці, на жаль, буває по-іншому, коли влада, і опозиція можуть симулювати прозорість, маніпулюючи засобами масової інформації.

Дмитро Дубов, державний експерт НІПМБ, зупинився на проблемі комплексних рішень. Характерним прикладом, на його думку, можуть слугувати Румунія та інші центральноєвропейські країни, у яких склалася практика відповідальності за прийняті рішення тих, хто їх ініціює. Зокрема, якщо постала актуальна необхідність створення певного інформаційного поля, телекомпанії тощо, проте все це зіткнеться з труднощами фінансування, то ті, хто пропонує створення цих або ще якихось інших суспільних організацій, лобіює конкретні рішення, повинні потурбуватися, щоб ці рішення були гранично виконаними, стосувалися питань конкретного моменту того, що ми можемо дійсно зробити. Щодо України, то, на думку Дмитра Дубова, у нас складалася протилежна практика: надто багато охочих займатися стратегічним аналізом й плануванням й зовсім мало тих, хто займається прикладним аналізом й розв'язанням конкретних прикладних проблем.

Федір Медвідь, професор МАУП, зупинився на питаннях подолання корупції, нагадавши що в Україні з 1995 року діє Закон «Про корупцію», а Україна все ще посідає за цим показником за даними "Transparency International» 147 місце в світі. Доповідач акцентував на анахронізмах в сфері інформаційної діяльності в сфері державного управління, які стосуються, зокрема, того, що державна служба повинна надавати певні різновиди інформаційних послуг, віднесених до "адміністративних". В Конституції немає такого терміну як "адміністративні послуги". Пропонується заповнити цю прогалину за прикладом різних країн. У Великобританії, наприклад, є Хартія громадян, в Італії - Хартія державних службовців, у Бельгії - Хартія клієнтів. Україна теж потребує закону про державні послуги і реєстру, переліку державних послуг з відповідними стандартами і регламентом.

Володимир Омельчук, доцент кафедри соціально-гкманітарних наук НАДУ при Президентові України, привернув увагу до проблем громадянського суспільства, особливо в контексті останніх месиджів очільника нашого уряду Юлії Тимошенко про посилення діяльності громадських колегій при центральних органах виконавчої влади. Саме діяльність цих громадських колегій передбачає закладення фундаменту громадського обговорення та відкритої публічної експертизи органів виконавчої влади. Одним із головних курсів державної політики щодо відкритості і прозорості має стати безпосереднє залучення громадських інституцій і створення державно-правові взаємодії і впливу експертних рішень в державній сфері для вироблення державної політики.

Валентин Петров, здобувач НІПМБ, звернув увагу на те, що у держави є потужній інформаційно-аналітичний ресурс: люди, інформація, ресурси, державні гроші, бази даних тощо. Через низку об'єктивних чи суб'єктивних обставин цей продукт не завжди затребуваний і не враховується суб'єктами прийняття управлінських рішень (серед таких проблем - бюрократія, непрозорість неприйняття рішень, залежність аналітики від керівника відомства тощо). Передати цю функцію неурядовим органам не уявляється доцільним. Можливо це комусь вигідно, але чи варто спочатку переглянути наявні можливості держави, додати певним державним інституціям "зайвих функцій", щось об'єднати, а щось скоротити. Провести так званий «оборонний огляд» у сфері функцій аналітичної підтримки і лише після цього приймати рішення щодо залучення до прийняття державних рішень неурядових організацій, чи незалежних експертів.

Відкриваючи роботу другої сесії «Інформаційна прозорість у прийнятті державних рішень у контексті електронного урядування», її модератор Микола Ожеван, привернув увагу до принципової відмінності між двома формами електронного урядування - "електронним адмініструванням" та "електронною демократією" й закликав учасників Столу передусім дослідити в процесі дискусійного обговорення принципи організації електронних комунікацій між державою та громадянином в сучасному глобалізованому суспільстві, визначити ключові інформаційні концепції трансформації української демократичної системи та передумови формування сучасних електронних систем врядування в Україні; узагальнити сучасну роль інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в експертно-аналітичній праці; визначити можливості та темпи впровадження в Україні нових форм державного Е-врядування, апробованих в ЄС та США як лідерів впровадження сучасних механізмів "офіційних" електронних комунікацій.

Олександр Челак, завідувач відділу РНБО України, в своїй доповіді акцентував на проблемі впровадження електронного врядування в Україні як ключовому елементі електронної демократії. Досвід розвинутих країн свідчить, на думку доповідача, що однією з головних передумов розбудови інформаційного суспільства є впровадження системи Е-врядування, який суттєво поліпшує взаємодію владних структур з представниками третього сектору, бізнесом, засобами масової інформації, якісно змінює відносини держави з громадянами.

Електронне врядування сприяє, як підкреслив доповідач, підвищенню продуктивності роботи органів державної влади щодо формування та прийняття рішень внаслідок їх попереднього висвітлення та обговорення на відповідних електронних ресурсах. Надання громадянам швидкого доступу до рішень влади та долучення їх до самого процесу прийняття рішень дає змогу уникати зайвої соціальної напруги та легше долати гострі суспільні проблеми.

Однією з ключових проблем є недостатнє фінансування Електронного врядування. Цей проект має впроваджуватися на кошти держави. Проте, як відомо, однією зі складових державної стратегії подолання кризи є зменшення державних видатків на інформаційно-комунікаційні технології, в тому числі - на впровадження Е-урядування, що заслуговує вболівання.

Пантелєєв Валерій, здобувач НІПМБ, у своєму виступі наголошував на ролі зовнішніх інформаційно-психологічних впливів у сфері державної комунікації. Однією з основних та найбільш розроблених на сьогоднішній день теорій в сфері масової комунікації є Agenda Setting (AS) - "встановлення порядку денного", яка досліджує залежність громадської думки від характеру висвітлення подій в ЗМІ. Теорія встановлення порядку денного стверджує, що новинні ЗМІ мають значний вплив на аудиторію шляхом цілеспрямованого добору які "історії", вартої медіа-висвітлення, так і важливості та місця надання цієї "історії". Головний постулат AS - передача акцентів (salience transfer) як спроможності ЗМІ встановлювати для суспільства ієрархію важливості тем для обговорення. Таким чином, громадськість вирішує, що для неї важливо, не самостійно, а за допомогою ЗМІ, які через механізм AS демонструють свій маніпулятивний характер.

Існуючі на сьогодні теорії масової комунікації можна використати й для вивчення системи державної комунікації. Щоб зменшити негативний вплив цього ефекту та забезпечувати органи державної влади та управління максимально об'єктивною інформацією, необхідно постійно вдосконалювати систему державної комунікації у напрямі зменшення кількості інтерпретаційних ланок, покращання горизонтальної комунікації, суворого контролю за надаванням по владній вертикалі неперевіреної та тенденційної інформації ЗМІ, тим більш під виглядом експертної та/або відомчої.

Андрій Семенченко, перший заступник Голови Державного комітету інформатизації України, зазначив у своєму виступі, що головним суб'єктом розбудови інформаційного суспільства, є сама держава. Сучасна економічна криза загострила роль і значення сучасного електронного цифрового підпису та електронного документообігу. Поряд з цим є реальні спроби чиновників вирішувати ці проблеми в своїх корисних інтересах, добиваючись монополізації. Саме із-за цього стримується процес уніфікації, стандартизації в сфері електронного підпису, що є проблемою національної безпеки. Це означає зокрема, що сьогодні електронними засобами не можуть спілкуватися органи державної влади. Існує більше ніж 20 показників різних міжнародних систем, за якими вимірюється стан електронного урядування, загальний розвиток інформатизації суспільства тощо. Формально за цими показниками Україна посідає пристойні позиції. Але фактично проблема ще не розв'язана належним чином в інтересах більшої ефективності прийняття рішень в системі державного управління.

Інна Улицька, здобувач НІПМБ, узагальнюючи сучасну роль інформаційно-комунікаційних технологій у функціонуванні демократичних систем державного управління, окреслила ключові інформаційні концепції, які можуть посприяти "симбіозу" владних процесів та новітніх засобів комунікації в Україні. Як підкреслила доповідач, принципи електронної демократії покладені в основу функціонування багатьох міжнародних організацій типу СОТ. Існує безпосередній взаємозв'язок між виникненням новітніх форм політичної організації суспільства, сучасним ІКТ й економічним зростанням. Отже, зробила висновок доповідач, тенденція до електронізації державного управління є безальтернативною й є особливо актуальною для країн європейського типу, зважаючи на прийняту в ниїх гнучку, соціально зорієнтовану модель державного управління.

Євген Пилянкевич, керівник напряму в групі компаній , партнер асоціації «Приватні інвестори України», акцентував увагу на тому, що інформація є безцінним ресурсом, але з іншого боку інформаційна безпека рішень, що ми приймаємо, є завданням більш пріоритетним і важливим. Коли багато інформації, коли мало інформації, рецепт є лише один - треба вміти працювати з інформацією, бо врешті-решт все вирішується тією особою, яка приймає рішення, яка відповідає за це рішення, і яка має не лише право, але й можливість вибору.

Анатолій Михайлов, заступник генерального директора Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ", розповів як фактично забезпечується інформаційна прозорість в умовах України, проаналізувавши зокрема роботу сайтів Верховної Ради України та Урядовий портал, міністерські портали тощо. Висновок, згідно доповідача, напрошується один - лідером є сайт ВРУ з причини доступної законодавчої бази даних, а всі інші - за популярністю відвідування мають рейтинги дуже незначні. Анатолій Михайлов звернув також увагу на приватність засобів масової інформації, оскільки інфомаціне забезпечення тут чималою мірою узалежнене від того, кому належать телеканали й друковані ЗМІ, і як через них можна донести свою експертну думку.

Олександр Наконечний, завідувач кафедри системного аналізу та теорій прийняття рішень Національного університету ім. Т. Шевченка, зазначив у своїй доповіді, що прийняття рішень є процесом не тривіальним, коли ми маємо більш, аніж одну альтернативу, більше одного варіанта. Це стосується зокрема такого нагальної для державного керівництва та населення України - вступати чи не вступати в НАТО. Тут лише два варіанти, і вже є предмет для розмови. І тому першим завданням прийняття державних рішень є інерція альтернатив. Хто їх може розробити в проектному вигляді. Чи це може зробити сам керівник, чи це може громадська організація, яка, так би мовити, кваліфікована в цій сфері, чи це можуть запропонувати експерти. Надалі усе стає ще більш цікавим. Яке прийняти найкраще рішення? І коли є багато варіантів чи альтернатив, саме тоді добір групи кваліфікованих експертів. Тому, що один експерт може помилитися, але помилка в групі "урівноважиться", виправиться.

Ольга Вергун, провідний спеціаліст НІПМБ, звернула у своєму виступі увагу на те, що Україна недостатньо інтегрована у світовий інформаційний простір. Для прикладу доповідач навела той факт, що повідомлення європейських, американських ЗМІ приходять в український інформпростір переважно через російські ЗМІ після відповідного перекладу та маніпулятивного препарування. Україна, зауважила Ольга Вергун, має те інформаційне середовище, на яке держава з позицій формування системного інформпростору впливає мінімально. Доповідач пояснила таку ситуацію тим, що Україна репрезентує себе як "молода демократія", а держава з демократичним устроєм влади не має домінувати в інформаційному просторі. Та чи можна дозволити "заради демократії" бути витісненими на периферію інформаційних впливів, особливо за обставин інформаційних війн чи кампаній психологічного тиску.

Насамкінець доповідач звернула увагу на те, що глобалізація інформаційного простору має на меті створення інфраструктури, спроможної приймати й переробляти інформацію, яка у якомога більших обсягах надходить від транснаціональних медійних корпорацій. Аналізуючи подібний процес потрібно враховувати не тільки зміст інформації, але й діяльність національних держав, спрямовану на забезпечення своїх державних інтересів.

 

Рената Марутян, доцент кафедри національної безпеки України НАДУ при Президентові України, розповіла про день Е-урядування, який проводить мала окрему секцію «Електронне урядування в системі національної безпеки». В 2009 році в НАДУ вперше відкрита підготовка з відповідної спеціальності - "Державне управління в сфері е-урядування". Тобто уже за два роки на виході з'являться державні чиновники в сфері Е-урядування. Тут питання полягає в тому, як це урядування буде вписуватися в систему забезпечення національної безпеки, бо, як будь-яка система забезпечення, вона має чимало суб'єктів. А от наскільки вони працюють ефективно - це вже інше питання, підкреслила доповідач.

Анатолій Гуцал, перший заступник директора НІПМБ, підводячи підсумки Столу, підкреслив його плідний креативний характер та зауважив, що в експертно-аналітичному забезпеченні прийняття державних рішень нині немає завдання більш важливого, аніж подолання того інформаційного шуму, який різноманітними маніпулятивними структурами створюється спеціально з метою максимально приховати ці маніпулятивні впливи. Інформаційний простір в тому вигляді, яким він є на сьогодні, дозволяє досить ефективно використовувати потаємні важелі впливу. Завданням експерта-аналітика полягає у цій ситуації у вмінні виокремлювати різні інформаційні потоки, щоб своєчасно робити висновки про те, що реально відбувається в Україні й світі, куди рухаються процеси, якими є справжні наміри представників тих або інших політичних сил, хто чи що є ключовим фактором у цих процесах. Усе це потрібно передусім для того, щоб приймати адекватні рішення, які відповідають цим новим світовим реаліям.

 

 

 

http://presscenter.ukrinform.ua/news-31111.phpl

 




читайте також:
18.12.2009 Круглий стіл “Світовий досвід консолідації суспільства і зміцнення національної безпеки”
11.12.2009 Семінар "Програмне управління ресурсами в галузі безпеки"
10.12.2009 Міжнародна конференція з питань реформування системи управління сектором безпеки в умовах розгортання кризових ситуацій
04.12.2009 Круглий стіл “Майбутнє безпеки – інформаційні інновації (суспільство, наука та бізнес)”
02.12.2009 Міжнародне експертне засідання з питань обговорення Національного кодексу розвідувальної етики
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг