Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 

Міжнародна конференція з питань реформування системи управління сектором безпеки в умовах розгортання кризових ситуацій


10.12.2009

До участі в заході було запрошено представників органів державної влади, міністерств, наукових установ, неурядових і міжнародних організацій.

Мета міжнародної конференції - обговорення концептуальних підходів до реформування системи управління сектором безпеки в умовах розгортання кризових ситуацій як складової в рамках реформування сектору безпеки в цілому.

Відкриваючи міжнародну конференцію Олександр Власюк, директор Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України, зазначив, що в умовах сучасної глобальної нестабільності, яка породжує комплекс небезпек, загроз і викликів для національної безпеки України, об'єктивно посилюється роль держави у справі їх виявлення, прогнозування й нейтралізації. Водночас сектор безпеки України зараз не має дієвого механізму для оперативного реагування на явища, які виникають внаслідок глобалізації і можуть дестабілізувати ситуацію не лише в окремій державі, а й у більш широкому регіоні. За цих умов, звичайно, посилюється потреба у проведенні вивіреної державної політики у сфері безпеки, Така політика має спиратися насамперед на постійний моніторинг і комплексний аналіз наявних загроз, прогнозування їх динаміки і виявлення нових загроз, з другого боку - створення механізму щодо координації дій у передкризових та кризових ситуаціях.

Окремі складові сектору безпеки, зокрема, Міністерство оборони України, МНС, СБУ, МЗС, МОЗ нині мають певні структури реагування та моніторингу: Ситуаційний центр Головного командного пункту ЗСУ, Ситуаційний центр МНС, Антитерористичний центр СБУ (координація органів виконавчої влади з попередження та припинення терористичних актів) тощо, проте координація їх дій та ресурсів викликає багато запитань.

Для України критичними виявилися неефективність системи підтримки державних рішень взагалі і нерозвиненість інформаційної інфраструктури, зокрема, відсутність надійної системи статистики, розгалуженої системи поширення нормативно-правової інформації, дефіцит фахівців аналітичних структур в органах державного управління. Однак наслідок один - неефективна система управління в цілому.

Особливої ваги це набуває у контексті організації управління у кризових і надзвичайних ситуаціях. При цьому значно зростає складність задач управління, які потрібно вирішувати в умовах високої невизначеності розвитку ситуації, нестачі достовірної інформації і наявності недостовірної інформації, яка поширюється ЗМІ.

Звичайно, це потребує методик, програм і технічних засобів систем управління, насамперед в інтересах підвищення оперативності прийняття рішень, їх ефективності і контролю виконання. Складність вирішення цих завдань пов'язана з необхідністю координації та інтеграції діяльності широкого кола найрізноманітніших структур.

Така робота має органічно вписуватися в єдину систему аналітичного забезпечення органів державної влади, бути скоординованою в рамках діяльності єдиної державної системи запобігання та реагування на аварії, катастрофи й інші надзвичайні ситуації. Таке завдання може вирішувати Центр управління кризовими ситуаціями, а його підпорядкованість - справа окремої дискусії. Це може бути як Президент України, так і РНБО України чи Кабінет Міністрів України.

В останні роки для України характерно щорічне суттєве невиконання оборонного бюджету. Як наслідок, і Збройні Сили, і ОПК, і військово-технологічна сфера перебувають у стані глибокої депресії.

Окрім того, маємо певну суперечливість положень основних нормативно-правових актів у сфері оборони і безпеки. Йдеться про Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про державне оборонне замовлення", "Про основи національної безпеки України", "Про організацію оборонного планування" тощо. Є багато відомчих нормативно-правових актів, що мають таємний характер і тому недоступні для інших суб'єктів-учасників формування та реалізації політики України у сфері безпеки.

Недоліком цих нормативно-правових актів є те, що в них відсутній дієвий механізм взаємодії між суб'єктами державної влади у питаннях планування і взаємодії в умовах кризових ситуацій; функції конкретних міністерств і відомств, за винятком Міністерства оборони та МНС, практично не прописано.

Отже, система державного управління сектором безпеки в умовах надзвичайних ситуацій недостатньо ефективна і потребує подальшого вдосконалення. Ми повинні враховувати досвід і старих, і нових держав-членів НАТО у розбудові системи управління сектором безпеки. Звичайно, цей досвід потрібно адаптувати до українських реалій.

Степан Гавриш, перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, у вступному слові висловив побажання, щоб результати конференції отримали визнання саме у органів державної влади, це є найбільш важливим і пріоритетним завданням національного державотворчого розвитку.

У цьому контексті розмова про управління кризовими ситуаціями в Україні має особливий характер, оскільки базових позицій для існування криз на тривалий період в Україні чи не найбільше: це незавершеність демаркації і делімітації державного кордону та базування на території України Чорноморського флоту РФ; проблеми, пов'язані з військовими арсеналами, які вже неодноразово ставали причиною техногенних катастроф; це й мало прогнозовані ситуації в інфраструктурі, яка є надзвичайно зношеною і потребує серйозної модернізації; це систематичне недофінансування ЗСУ, що впливає на розвиток, переоснащення і загалом забезпечення обороноздатності України тощо.

Зрозуміло, що в цих умовах потрібно, по-перше, подолання корупції; по-друге, формування професійного кадрового корпусу, спроможного приймати швидкі і професійні рішення у період криз; по-третє, формування відповідних аналітичних центрів.

На жаль, пропозиція Апарату РНБОУ щодо створення Центрального координаційного центру при Президентові України (при РНБОУ) не знайшла підтримки. Однак створення такого координаційного центру дало б можливість акумулювати не тільки аналітичну і прогнозну, а й поточну статистичну інформацію, узагальнення якої давало б змогу приймати рішення щодо запобігання тих чи інших криз.

С. Гавриш зауважив, що конференція має дати відповіді на питання, як діяти не тільки в умовах кризи, а також як створювати систему управління щодо попередження таких криз і що, дуже важливо, як управляти наслідками криз. У цьому контексті для України важливо визначитися стосовно єдиної системи відповідних норм і правил реагування на кризові явища, управління ними та виходу з них, і це є ключовим питанням національної безпеки.

На першій сесії "Глобальні тенденції у сфері безпеки : підходи до формування системи реагування на кризові ситуації" з презентаціями виступили Олександр Ярмиш, керівник департаменту Апарату РНБО України, і Тодор Тагарєв, консультант Женевського центру демократичного контролю над збройними силами.

Олександр Ярмиш проаналізував сучасні виклики і загрози з погляду забезпечення безпеки й існування України у сучасному глобалізованому світі.

Аналіз загроз національній безпеці України свідчить про те , що нині, а можливо - й у найближчій перспективі найнебезпечнішими є загрози в економічній, соціальній, інформаційній, воєнній, науково-технологічній сферах, поширення міжнародного та регіонального тероризму і використання з терористичною метою ядерних та інших небезпечних речовин, що є на території України, можливість незаконного ввезення в Україну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів, посилення нелегальної міграції тощо. Створення Національного центру управління у кризових ситуаціях дало б можливість вирішувати завдання, пов'язані з організацією моніторингу та прогнозуванням кризових ситуацій, координацією і взаємодією всіх суб'єктів сектору безпеки. Рівень координації має бути загальнодержавний, загальнонаціональний і відповідним чином унормований, упорядкований і спрямований на досягнення єдиної мети у плануванні.

Тодор Тагарєв спинився на управлінні сектором безпеки і оборони з погляду кризового менеджменту. Основну частину презентації було присвячено визначенню таких понять, як надзвичайний стан, кризова ситуація, заходам кризового управління.

На другій сесії "Система управління сектором безпеки: світовий досвід та українські реалії" виступили Джеймс Андерсон, професор Європейського центру досліджень безпеки ім. Д.Маршалла, і Віктор Михайлов, заступник начальника відділу Оперативно-рятувальної служби і спеціальних підрозділів Департаменту управління рятувальними силами МНС України.

Джеймс Андерсон розглянув питання управління кризою, інформаційними потоками. Динаміка сучасної комунікації характеризується величезним обсягом інформації з формальних джерел, розвідувальних джерел, величезною кількістю відкритих матеріалів. Ті, хто приймають рішення і задіяні в управлінні кризою, повинні мати можливості проаналізувати всю інформацію, відібрати важливе, і відкинути несуттєве.

Дуже важливим є моделювання криз і проведення навчань для підготовки персоналу, який зможе працювати у міністерствах, відомствах і політичних структурах у кризових ситуаціях.

Віктор Михайлов, схарактеризував систему цивільного захисту населення і територій в Україні. "Єдина державна система цивільного захисту населення і територій" розбудовується з урахуванням світового досвіду та охоплює гуманітарні заходи, спрямовані на зменшення кількості надзвичайних ситуацій, підвищення рівня безпеки населення, захищеність об'єктів економіки, території країни від природних і техногенних загроз як у мирний час, так і у воєнний період.

Залежно від наявної чи прогнозованої обстановки та масштабу надзвичайної ситуації система цивільного захисту може функціонувати у режимах: повсякденному, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації або воєнного стану.

Система цивільного захисту діє на загальнодержавному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях.

Система реагування на надзвичайні ситуації в Україні забезпечує ефективне реагування на 164 види надзвичайних ситуацій і охоплює всю країну.

У дискусії взяли участь Володимир Пилипчук, директор Інституту дослідження проблем державної безпеки; Олександр Дузь-Крятченко, начальник кафедри Національної академії оборони України; Микола Сунгуровський, директор військових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова; Леонід Баран, помічник директора Департаменту охорони державного кордону - начальник Головного центру Державної прикордонної служби України; Олександр Литвиненко, радник директора Інституту проблем національної безпеки; Алла Гурська, директор департаменту Міністерства фінансів України та ін.

Матеріали міжнародної конференції планується видати окремою збіркою.

 




читайте також:
18.12.2009 Круглий стіл “Світовий досвід консолідації суспільства і зміцнення національної безпеки”
16.12.2009 Круглий стіл «Інформаційна прозорість та експертна підтримка прийняття державних рішень»
11.12.2009 Семінар "Програмне управління ресурсами в галузі безпеки"
04.12.2009 Круглий стіл “Майбутнє безпеки – інформаційні інновації (суспільство, наука та бізнес)”
02.12.2009 Міжнародне експертне засідання з питань обговорення Національного кодексу розвідувальної етики
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг