Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 

Круглий стіл “Українська національна ідея в контексті сучасних політичних процесів”


25.12.2008

26 грудня 2008 року в Національному інституті проблем міжнародної безпеки  (НІПМБ) при Раді Національної безпеки та оборони України відбувся  Круглий стіл на тему “Українська національна ідея в контексті сучасних політичних процесів”.

У роботі Круглого столу взяли участь Перший заступник директора Національного Інституту проблем міжнародної безпеки Анатолій Гуцал, завідувач відділу Інституту політичних досліджень ім. І.Ф.Кураса Микола Михальченко, директор департаменту інституту національної пам’яті Олег Білий, співробітники Національного Інституту проблем міжнародної безпеки, провідні вітчизняні експерти в гуманітарній сфері та політичних науках.

      Модератором першої сесії “Політична складова у формуванні української національної ідеї” став завідувач відділу Національного Інституту проблем міжнародної безпеки, доктор філософських наук Микола Ожеван, модератором другої сесії — завідувач відділу Національного інституту проблем міжнародної безпеки, доктор історичних наук Анатолій Михненко.

      Головна мета Круглого столу — обговорення теоретичних та практичних проблем формування української національної ідентичності та загальнонаціональної єдності в ситуації загострення політичної кризи в Україні.

     Нижче наведено тези виступів деяких учасників Круглого столу.       

 

З привітальним словом до присутніх звернувся перший заступник директора НІПМБ Анатолій Гуцал, який наголосив на тому, що вже рік минув з дня минулої конференції, присвяченій проблемі української національної ідеї, тему якої було вирішено перетворити  зустрічі на тему постійно діючого інтелектуального форуму. При цьому він констатував, що  в країні вибухнула криза, яка згідно відомому булгаковському герою хоча й знаходиться в свідомості людей, однак її прикмети є очевидними та вельми “матеріальними”.

А. Гуцал підкреслив, що за умов кризи, що набуває системних ознак, треба розвіяти міф про те, що звернення до проблеми національної ідеї може здаватися неактуальним, оскільки, з його погляду, частково цю кризу спричинив брак спільного політичного та культурного проекту, який і є аналогом “національної ідеї”. Цю тезу він проілюстрував на прикладі ситуації розбрату та “міжкорпоративних війн” у середовищі української політичної еліти, які, на його думку, тісно пов’язані з відсутністю загальнонаціонального виміру свідомості у представників українського політичного класу, з пріоритетом приватних інтересів над спільним інтересом.  

     З точки зору А. Гуцала саме політична складова згаданої кризи спонукала на те, щоб нашу сьогоднішню розмову про українську національну ідею поставити в контекст поточних політичних процесів, оскільки в ситуації, що склалася, як ніколи відчувається брак загального консолідованого начала.

А. Гуцал висловив впевненість, що “українська національна ідея” може та має постати в ролі цього консолідованого начала і в цьому контексті привернув увагу до того, що тема другої сесії присвячена саме формуванню політичної толерантності як імперативу сучасної української національної ідеї.

    Проблема толерантності має важливе значення, однак акцентуючи на необхідності виховання у політичної еліти певних навичок поведінки в рамках загальнонаціонального інтересу, треба усвідомлювати, що причина кризи у верхівці української політичної еліти крім психологічних характеристик окремих політичних діячів, має відверто інституційний характер. Саме тому, зазначив він, формуючи тематичні питання, у першу сесію винесено більш загальні та базові питання про політичну складову української національної ідеї.

  Завершуючи виступ А. Гуцал побажав всім учасникам Круглого столу плідної праці та натхнення.

Тему обговорення продовжив радник НІПМБ Максим Розумний, проаналізувавши можливі напрями теоретичного осмислення концепту національної ідеї, а також завдання, які перед українським інтелектуалом суспільно-політична дійсність висуває сьогодні. На думку М. Розумного, нині варто відмовитися від спроб “вгадати” чи “вигадати” українську ідею, оскільки відповідні смисли можуть бути сформовані лише природним шляхом. Науковець висунув тезу, що основою національної ідеї може бути унікальний ідейний синтез, який не може бути виведений з попереднього досвіду спільноти. Прикладом може бути ідея “Третього Риму”, що виникла в середовищі православного чернецтва Московського царства, перебуваючи при цьому на периферії загальноєвропейських процесів та відповідних смислів.

Наприкінці виступу М. Розумний обґрунтував тезу про те, що національна ідея не може бути простою сумою “бажаних” характеристик національного майбутнього, оскільки цей перелік ніколи не буває повним, а зміст кожної з пропозицій неминуче викликатиме різнотлумачення і суперечки. Висновок доповідача полягав у тому, що саме наукове та гуманітарне середовище покликане створити належне культурне підґрунтя для появи мобілізуючої ідеї, а також організувати необхідне комунікативне “напруження” референтного поля навколо можливих персональних ініціатив і пропозицій.   

    У виступі завідувача відділу регіональної безпеки НІПМБ Віталія Кулика основний акцент було зроблено на  інформаційній війні Росії проти України, масштаб та системність якої дає змогу, з погляду доповідача, охарактеризувати її як «парадигмальну війну» (термін О. Дугіна). В. Кулик відзначив, що за такого підходу трактування певних історичних подій як ідеологічних конструктів, відірваних від соціально-економічного та об’єктивно історичного контексту, розглядається з погляду постполітики чи постмодернізму.

Доповідач спинився на головних особливостях нинішнього україно-російського «історичного» конфлікту, що мають такий вигляд: а) трактування історії крізь призму «державницьких» інтересів нинішніх РФ й України (а точніше їхніх правлячих режимів); б) надмірне захоплення роллю особистості в історії; в) ідеологізація історії як такої, привнесення в неї визначень і підходів, невластивих попереднім історичним періодам. Прикладом проаналізованих технологій В. Кулик вважає “Голодомор”, в інтерпретації якого офіційним Києвом Росія відчула ідеологічно ворожі дії та вибудувала відповідні пропагандистські контрдії. Деякі російські історики не тільки категорично не визнають Голодомор геноцидом й у своїй протидії доходять до ревізії історичних фактів, заперечуючи загибель мільйонів людей, значною мірою селян української національності.

На завершення своєї доповіді В. Кулик відзначив, що і в Україні має місце масована кампанія щодо ревізії вітчизняної історії, підведення її під політичну кон'юнктуру. В ім'я так званої «консолідації нації на моноетнічній основі» (на противагу формуванню поліетнічної політичної нації) у країні розпочалася кампанія з конструювання нового українського «національного міфу». Тому історична правда відходить на другий план, а замість неї постає новий віртуальний політичний простір, де ламаються списи пропагандистів по обидва боки кордону.

   Далі аналітику міфів, пов’язаних з українською національною ідеєю, продовжив директор департаменту Інституту національної пам’яті Олег Білий, який зокрема продемонстрував технологію офіційної міфологізації шляхом маніпуляцій з цифрами на прикладі Голодомору. Так, він зазначив, що за даними Інституту демографії під час Голодомору загинуло 3,4 млн., ненародженими залишилися 1,1 млн., а так звані “кумулятивні втрати” становили 6 млн. осіб. Доповідач відзначив, що в результаті таких маніпуляцій називають сумарну кількість, що становить 10 мільйонів та виглядає як офіційна версія влади.

     О. Білий  також спинився на більш загальних питаннях деміфологізації історії, зазначивши, що неабияку роль у цьому процесі можуть відіграти академічні вчені, зокрема історики. У цьому контексті доповідач навів приклад Фернана Броделя, який вважав таку деміфологізацію найважливішим завданням професійного історика. При цьому О. Білий процитував висловлювання одного з провідних теоретиків постмодернізму Джанні Ваттімо, який писав про те, що історія у свідомості людей завжди виступає як “історія переможців”. Аналізуючи такі інерційні механізми міфологічного відтворення власного минулого, О. Білий висунув тезу про хибність вживання терміна “ідея” як певного позачасового інтегралу національної історії, стверджуючи, що реалізація такої “ідеї” потребує ідеологічного програмування, системи нагляду та взагалі політичної поліції, що є несумісним зі стандартами сучасної раціональності, європейськими конституційними принципами та рівнем сучасної політичної культури.

Проблему Голодомору у зв’язку з темою Круглого столу розглянув у своєму виступі завідувач відділу НІМБ Анатолій Михненко, який наголосив на тому, що голод 1932—33 років, організований сталінським тоталітарним режимом на прекрасних українських чорноземах, не може розглядатися як українська національна ідея. При цьому доповідач підкреслив, що, як історик за фахом, він вивчав страшні наслідки Голодомору на сході України, де мали місце навіть випадки канібалізму, однак зазначивши, що канібалізм теж не може бути визначений як формотворче начало української національної ідеї.

     Порушуючи питання суті української національної ідеї та інструментів її матеріалізації, А. Михненко висунув тезу про те, що такій матеріалізації суттєво заважають месіанські очікування населення, які ще за часів Мойсея довели повну безпідставність. Подібні очікування, на думку доповідача, приховують мету національної ідеї, яка полягає саме в матеріалізації мети. Цю тезу А. Михненко проілюстрував враженнями від подорожі до Єгипту, по пустелях якого Мойсей водив свій народ, однак незважаючи на це, за його спостереженнями, в сучасному Єгипті голод є нормальним явищем. Хоча при цьому доповідач зазначив, що в цілому люди живуть там набагато краще, ніж на чорноземах Хмельниччини, що є прикрим фактом. Резюмуючи тези свого виступу, А. Михненко підкреслив значущість економічних інтересів у матеріалізації української національної ідеї та роль середнього класу як її найважливішого носія. 

Завершуючи теми першої сесії Круглого столу, старший науковий співробітник Центру українознавства КНУ ім. Т.Г.Шевченко Валентина Піскун зазначала, що українська національна ідея має два виміри – філософсько-концептуальний як узагальнення досвіду українського народу та буттєвий вимір української національної ідейності. Доповідачка висунула тезу про те, що сучасна українська ідея базується на двох протилежних типах культури, що грунтується на двох типах власності – на притаманному українцям землеробському типу культури та на торговельно-накопичувальному, не властивому українському світогляду, застосування якого призводить до катастрофічних наслідків. Підсумовуючи свій виступ В. Піскун визначила необхідність трьох напрямів модернізації (економічний, політичний та структурно-управлінський) як необхідної умови “української перспективи”.

Розпочинаючи другу сесію завідувач відділу Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Микола Михальченко зазначив, що “національна ідея” є стійким стереотипом, який працює незалежно від нашого бажання. Його виступ містив звинувачення на адресу влади, яка не змогла реалізувати ідеал Майдану. Основною причиною М. Михальченко вважає конфлікт та розкол усередині української політичної еліти, породжує відсутність політичної толерантності.

Розглядаючи проблему толерантності як важливої складової української національної ідеї, державний експерт НІПМБ України Тамара Розова продемонструвала, що основною перепоною на шляху розвитку толерантності як необхідної умови формування громадянського суспільства та співіснування цінностей та цілей різних соціальних груп, культур та конфесій є посилення в масовій свідомості різних фобій. Цю тезу Т. Розова проілюструвала на прикладах ксенофобії, етнофобії, мігрантофобії, націоналізму, різних форм дискримінації та нетерпимості.

  Багато цікавих думок висловили у виступах на сесіях та в дискусії заступник завідувача кафедри політології філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка Дмитро Неліпа, докторант Національної Академії державного управління при Президентові України Володимир Омельчук, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Сергій Здіорук, державний експерт НІПМБ Генадій Надтока, завідувача відділу НІПМБ Олег Бодрук, завідувача відділу НІПМБ Микола Ожеван та ін.          

Підбиваючи підсумки Круглого столу, перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України Анатолій Гуцал, відзначив евристичність думок, висловлених під час обговорення, та запевнив, що постійно діючий форум інтелектуалів, започаткований в 2007 році, буде діяти і в майбутньому, незважаючи на коливання політичної кон’юнктури.      




читайте також:
18.12.2009 Круглий стіл “Світовий досвід консолідації суспільства і зміцнення національної безпеки”
16.12.2009 Круглий стіл «Інформаційна прозорість та експертна підтримка прийняття державних рішень»
11.12.2009 Семінар "Програмне управління ресурсами в галузі безпеки"
10.12.2009 Міжнародна конференція з питань реформування системи управління сектором безпеки в умовах розгортання кризових ситуацій
04.12.2009 Круглий стіл “Майбутнє безпеки – інформаційні інновації (суспільство, наука та бізнес)”
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг