Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 

Круглий стіл: «Національна безпека: порядок денний для України»


6.04.2009

У засіданні Круглого столу взяли участь посадові особи Ради національної безпеки і оборони України, органів державної влади, експерти і представники наукових установ і неурядових громадських організацій, зокрема, Володимир Огризко, перший заступник Секретаря РНБО України; Олександр Власюк, директор Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України; Володимир Горбулін, директор Інституту проблем національної безпеки при РНБО України, голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України; Олександр Бєлов, радник голови СБ України; Олександр Литвиненко, заступник начальника департаменту СБ України; Олександр Скібинецький, голова підкомітету з питань державної безпеки Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України; Микола Сунгуровський, директор військових програм Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова; Олександр Богомолов, віце-президент Центру близькосхідних досліджень; Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній Академії України МЗС України; Анатолій Качинський; заступник директора Інституту проблем національної безпеки при РНБО України; Олег Бодрук, завідувач відділу Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України та інші провідні вітчизняні й зарубіжні експерти у сфері національної безпеки.
Під час відкриття засідання Круглого столу було зазначено актуальність проблем національної безпеки для будь-якої держави. Про важливість забезпечення національної безпеки у своєму вітальному слові наголосив директор НІПМБ при РНБО України О. С. Власюк, який підкреслив, що забезпечення національних інтересів держави - це здатність протистояти тим загрозам і викликам, які є на шляху до розбудови країни. Сьогодні Україна через низку як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників тривалий час перебуває у стані, який потребує антикризового урегулювання.

Перший заступник Секретаря РНБО України В. С. Огризко у своєму виступі зазначив, що вже два десятиліття поспіль світ перебуває у стані безпекової турбулентності; саме події 11 вересня 2001 р. та серпня 2008 р. обумовили зміну сучасної ситуації у світі і, таким чином, безпековий світ став абсолютно іншим - було зруйновано міф про те, що є зони безпеки, яким ніщо не загрожує, та створено дуже небезпечний прецедент, коли сила мала пріоритетне право. Саме ці події змушують нас дивитися на проблематику безпеки по-іншому, оцінювати її і в загальному контексті, і у площині українських безпекових перспектив.

Він також відзначив важливе значення для України рішень останнього саміту НАТО, з яких можна зробити висновок про те, що Північноатлантичний альянс був, є і залишатиметься ключовим елементом світового порядку, наявної сьогодні системи безпеки. Альянс на десятиліття закріпив за собою статус єдиної і найбільш ефективної міжнародної безпекової організації. Входження в сім'ю НАТО є безальтернативним варіантом гарантування безпеки багатьох країн Північноатлантичного простору, і, безумовно, України. Справедливість цього висновку підтверджується і поверненням Франції до військових структур Альянсу. Важливо, що під час цього саміту було ще раз підтверджено ті рішення, які були прийняті і в Бухаресті, і в Брюсселі, стосовно перспектив для України.

Перспектива набуття членства, з позиції Огризка В. С., передусім залежить від створення і потім від виконання річної національної програми, яка є ключовим елементом нашої підготовки до членства в Альянсі.
Під час першої частини заходу - презентації книги «Національна безпека: порядок денний для України» слово було надано усім трьом її авторам. Так, у своєму репрезентативному виступі директор Інституту проблем національної
безпеки при РНБО України, голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України В. П. Горбулін зазначив, що в книзі немає чіткого визначення сценаріїв подальшого розвитку, але дуже чітко означені проблеми, що сьогодні стоять перед Україною у всьому спектрі безпекового простору. Книга є серйозним матеріалом для роздумів, що дає можливість побачити сьогодні і слабкі і сильні сторони, які може дозволити собі Україна в прогнозуванні свого майбутнього, саме в контексті національної безпеки (зазначена книга - не єдина, що виходить у такому форматі, у вересні минулого року була зроблена перша спроба - вийшла «Брошура національної безпеки. Український вибір»).

У книзі достатньо широко представлене авторське бачення щодо реформування безпекового простору і розвідувальних органів. Окрім анонсу книги, В. П. Горбулін наголосив також на складній безпековій ситуації, що склалась в нашій державі, зокрема, він підкреслив, що були і гірші часи, наприклад, у 1992- 1994 роки, проте Українська держава тоді не була такою слабкою, як нині. Отже, постає потреба у пошуку нових можливостей, які дали б змогу нашій країні сконцентруватись на формуванні завдань щодо подолання серйозних викликів для безпеки України, незалежно від того, коли і які вибори відбуватимуться. При цьому важливо враховувати наслідки міжнародної фінансової економічної кризи, внутрішньополітичну ситуацію в країні та нездатність суспільства згуртуватися в силу, яка здатна від влади вимагати необхідних рішень.
У своєму виступі інший співавтор книги, радник голови СБ України О. Ф. Бєлов підкреслив специфічну важливість цього доробку, що спонукає громадськість жити власним розумом, дивитися власними очима на власну історію, на власне майбутнє. Він цитував вислів з однієї з останніх промов Президента України В. А. Ющенка щодо того, що немає майбутнього у нації, яка дивиться на свою власну історію з огляду на своїх сусідів. Один з розділів книги присвячено еліті нашої країни. З позиції О. Ф. Бєлова, еліта в Україні є, але виникає запитання - яка і чи відповідає вона потребам нашої держави? Ще однією важливою проблемою, на думку співавтора, є питання стратегічного планування і проблема ресурсів, зокрема кадрових.

Третій співавтор згаданої книги О. В. Литвиненко, заступник начальника департаменту СБ України, спинився на розгляді її ключових ідей, зокрема: (1) Україна фактично є мононаціональною державою, оскільки 72 % складає титульна нація. Найбільша національна меншина - росіяни, інші меншини - це кримські татари, білоруси, євреї та інші. Політична Українська нація перебуває у стані формування. Наявні кілька домінуючих конфесій, та реальною суспільною релігією є побутове поганство (побутове язичництво).
(2) Україна є унітарною, напівпрезидентською республікою, зі слабкими і корумпованими демократичними інститутами, з високо конкурентним характером політичного режиму, нормально-низьким рівнем політичної участі, яка пережила 4 зміни політичної влади. У країні відсутня державна політична цензура, понад 4 роки триває політична нестабільність, яка виражається в протиборстві трьох основних політичних сил.
(3) ВВП країни за паритетом конкурентної спроможності за 2007 рік становить близько 325 млрд. доларів США. Для нашої держави характерна індустріально-аграрна економіка, технологія 3-4 технологічних укладів, тобто, металургія, енергетика, хімія. Україна є експортно-орієнтованою державою. Тому світова фінансово-економічна криза стала для України саме такою великою проблемою.
(4) Наша країна має розвинений сектор безпеки. Стратегічний рівень: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, РНБО, поліція, куди входить МВС, прикордонні війська, прикордонна поліція, фактично, прикордонна служба, податкова і жандармерія. Внутрішні війська загалом складають близько 400 тисяч. Збройні Сили разом з силами оборони - близько 260 тисяч, спеціальні служби складають близько 40 тисяч осіб.
(5) Ключовим завданням зовнішньополітичного курсу нашої держави є європейська та євроатлантична інтеграція, проте, на жаль, перешкодами на шляху реалізації цього завдання є формальність і бюрократичність інтеграційних зусиль, наявна реальна розколотість еліти і суспільства. У правлячих групах значним чином домінує ізоляціонізм. Величезним чинником української політики виступає Російська Федерація (на двох прикладах: газопостачання та енергорозподіл).
(6) Україна живе в ситуації, пов'язаній з середовищем, яке формується міжнародними проблемами. У регіоні Західної Євразії або у Балтійсько-Чорноморсько-Каспійському просторі присутні інтереси чотирьох основних геополітичних гравців: ЄС, США, РФ, і меншим чином КНР. Для ЄС - це безпека і стабільність у постачанні енергоносіїв; США - збереження і посилення впливу як засобу м'якої, так і жорсткої дії у просуванні демократії як сприятливого для США політичного режиму, недопущення відродження позицій авторитарної Росії, забезпечення геополітичного плюралізму Євразії. Для Росії - відновлення впливу, Китаю - поглиблення економічного співробітництва, отримання технологій.
(7) Україна - ключова країна пострадянського простору. З цим пов'язаний транзит, насамперед газовий. Саме Україна є вектором політики РФ на пострадянському просторі. Остаточна втрата впливу в Україні в середньостроковій перспективі означатиме і втрату Білорусі, фактичне позбавлення можливості побудови прямих стратегічних відносин з ЄС і зміну політичного режиму. Успішна демократична Україна - це безумовний демонстраційний приклад для Росії.
(8) Україна знаходиться в регіоні, на стабільність та безпеку якого деструктивно впливають «заморожені» конфлікти, що супроводжуються поширенням інших нетипових загроз, зокрема: нелегальна міграція, наркотрафік, проблеми нерозповсюдження зброї тощо.
(9) У нашій державі недостатньо ефективний механізм прийняття державних рішень. За оцінками Transparency International, за індексом корумпованості Україна займає 118-те місце серед 180-ти країн.
(10) Основними процесами, що визначають сучасне і майбутнє України, є такі: становлення нації, становлення незалежної держави, демократичний транзит від тоталітарного комуністичного режиму, його авторитарних модернізацій 50-80 років до демократичного ринкового устрою.
(11) Поряд з основними загрозами національній безпеці є два основні чинники, які суттєво ускладнюють управління національною безпекою. Це нинішній стан українського істеблішменту загалом і політичного класу зокрема, нерозв'язані питання відносин з РФ. У даному разі йдеться не про Росію як країну з багатою історією, яка спричинила величезний вплив, і позитивний, і негативний, на історію України, а про сучасний політичний режим, нинішню російську еліту.
(12) Українські еліти нині переважно складають люди, які спромоглися на початку 90-х років або реалізувати ті міні-капітали радянської епохи, або конвертувати владу та зв'язки в такий капітал, чи взяти участь у відмиванні «сірих» або «чорних» грошей. Національний склад еліти практично цілком відповідає загальному етнічному складу України. Більшість представників українських правлячих груп народилися в Україні, в невеликих містах або селах. Ті, хто народився у маленьких населених пунктах, становлять близько 85% представників істеблішменту. Це справляє дуже суттєвий вплив на особливості світосприйняття і дій представників правлячих кіл нашої держави. Переважна більшість - 85% представників українських еліт народилися в Україні, 12 % - в Росії, за кордонами колишнього СРСР - менше 1%. Їх характеризує формально дуже висока освіченість, 35% осіб з науковими ступенями - це один з найвищих показників у світі. Однак еліта - це не найліпші, а ті, хто перебуває на горі, ті, кого суспільство на даний час визначило як таких, хто може виконувати суспільні функції. Наші еліти цілком відповідають загальному стану нашого суспільства.
(13) Україна має суверенітет і незалежність, проте не має автономії. Сучасна російська ідеологія справляє великий вплив на свідомість українського суспільства. Загалом політичний режим РФ - це авторитаризм домінуючої партії, схожий на те, що існувало в Мексиці в 20-90-х роках минулого століття. Це достатньо стабільний, достатньо ефективний режим, який характеризується до того ж достатньо високою корумпованістю, негнучкістю державного апарату та ресурсною орієнтованістю економіки. Експансія російського впливу на пострадянський простір ґрунтується на засадах доктрини обмеженого суверенітету країн-союзників Москви, відомої як доктрина Л. Брежнєва. Інструменти такого впливу було випробувано РФ в Україні (о. Тузла) та Грузії (Осетія).
(14) Україна має проводити активну зовнішню політику, спрямовану на співпрацю зі США, Францією, Німеччиною, Польщею, Румунією, Чехією, Словаччиною, Туреччиною, і, безумовно, Росією. Необхідна послідовна програма дій щодо виведення Чорноморського флоту РФ з території України.
(15) Потрібні системні реформи в Україні. Слід будувати демократичну державу, забезпечувати верховенство права, поширювати доступ середнього класу до ухвалення рішень, проводити адміністративно-територіальну, судову реформи, реформу кримінальної юстиції. Необхідні перетворення в економіці, комплекс ліберальних соціально-економічних реформ тощо. Україні необхідний сильний сектор безпеки. Як свідчить приклад Грузії, сильна армія і спецслужби не є достатньою умовою, але їх відсутність - гарантія швидкої державної смерті.

Під час другої частини заходу до обговорення актуальних проблем національної безпеки долучилися відомі фахівці в цій сфері. Зокрема, директор військових програм Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова М. В. Сунгуровський торкнувся проблемних питань реформування Збройних Сил України у контексті інтеграції України в НАТО та слабкості громадянського суспільства в нашій державі. На його думку, Україна не зможе повернутися до чисельності Збройних Сил, які забезпечили б самостійну національну оборону. Таких ресурсів у України немає. Немає можливостей для модернізації технопарку. Таким чином, Збройні Сили України незабаром можуть стати роззброєними Збройними Силами України. І в такому стані Україна перебуватиме до її вступу в Альянс. У цьому зв'язку постає питання, чи може Альянс надати гарантії Україні щодо забезпечення її безпеки до набуття нею членства в НАТО.

На думку Ю. М. Щербака, Надзвичайного і Повноважного Посла України, сьогодні відбувається зміна світоустрою, перехід до нової епохи, яка означає практично кінець Гельсінського режиму. Дві події: визнання Косово і російсько-грузинська війна перекреслили Гельсінський режим. Ні в якому разі не слід відмовлятися під натиском Росії від ідеї приєднання до НАТО. Інакше Україна піддаватиметься шантажу. Але двері Альянсу зачинилися принаймні на два роки, бо два роки триватиме узгодження позицій між Росією та США. З погляду Ю. М. Щербака, необхідно вжити негайних зусиль з метою виведення України з загальної кризи. За оцінками Фонду миру, Україна є країною, яка перебуває в системі занепаду («failed state»).

О. В. Богомолов, віце-президент Центру близькосхідних досліджень, звертає увагу на важливе питання, яке полягає у наявності загальної прогалини у безпековому мисленні - відсутності типології кризових ситуацій. Відповідно немає інститутів, які забезпечували б запобігання кризових ситуацій, бо реакція на кожну ситуацію має бути відмінною. У своєму виступі він навів, як приклад, різні небезпечні ситуації в АР Крим, що мали місце час від часу. Іншим важливим питанням залишається проблема ідентичності української еліти. Зовнішня політика України має ґрунтуватися на принципах реалізму, на класичному розумінні національної безпеки. Що стосується інформаційної безпеки, то варто зазначити, що окремі її питання розуміють не дуже адекватно. Так, коли йдеться про інформаційну безпеку, то мають на увазі російські телеканали, які впливають на формування громадської думки. Проте це надмірно спрощений підхід, головна проблема національної безпеки країни, з інформаційного погляду, є сприйняття України світом, яке формується через інформаційний простір. Ще одним питанням є проблема ментальної залежності на інституційному рівні, зокрема в освітньому циклі і в освіті, від РФ.

На думку директора Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній Академії України МЗС України Г. М. Перепелиці, якщо ми говоримо про Росію як про великий виклик для національної безпеки України, то слід зазначити, що РФ сьогодні перетворилась із стратегічного партнера Європи і США на величезну стратегічну проблему для Європи і США. В принципі Росія перейшла вже до геополітичного контрнаступу, а Європа переходить до глухої оборони, і в неї (Європи - авт.) стоїть завдання закритися від усього пострадянського простору, від Росії якомога щільніше, щоб ніхто в середину цих кордонів не проникав. Якщо говорити про наслідки для України, то вона залишилася на певний історичний проміжок часу за бортом цієї Європейської системи, яка буде побудована на базі НАТО і ЄС. Оскільки Гельсінська система сьогодні фактично зруйнована, то, очевидно, встановлюється на деякий час певна біполярна регіональна система. І в цій ситуації важливо правильно ідентифікувати загрози. Головна загроза полягає в трансформації самої Російської держави. Сьогодні Росія перетворилась на державу-корпорацію, завдяки чому вдалося вдало інкорпорувати інтереси російського бізнесу в державні інтереси при пануванні державних чиновників на всіх щаблях влади. Росія, побудувавши таку державу-корпорацію, переходить до реставраційного проекту у відносинах з Україною. РФ копіює те, що робили США/НАТО та ЄС. Дії РФ в Грузії віддзеркалюють події в Югославії.
Сутність цього полягає у реставрації економіки, Росія дуже вдало використовує економічні зв'язки. Вона реставрує свою економіку в Україні шляхом створення великих холдингів, які за допомогою російського капіталу перетворюють українські підприємства на частину державної власності Росії. Діяльність російських спецслужб спрямована не стільки проти Збройних Сил України, як на поглинання стратегічних сегментів економіки об'єктами російської державної власності через діяльність російського бізнесу в Україні, наприклад, збанкрутований Промінвестбанк, який фінансував всю економіку України. Головна мета РФ - перетворити національну економіку на території України в свою, російську економіку.
Росія інкорпорує безпосередньо у величезних масштабах нашу еліту в російський інтерес, і ми вже маємо сегмент російської еліти, яка мислить російськими інтересами, а не українськими національними інтересами і яка з легкістю проміняє державний суверенітет на автономію. Переважна частина нашої бізнес-еліти вже інкорпорована в російський бізнес, а отже в російські державні інтереси.

Великий сегмент мистецької еліти підпорядкований уже російським державним інтересам, наші провідні актори стають майстрами, будівельниками ідеології російської державної машини. Загроза у гуманітарній сфері пов'язана з тим, що Росія цілеспрямовано працює на недопущення формування української політичної нації, тому що державу можна знищити, але якщо буде сильна нація, вона знову відтворить цю державу.

Коли йдеться про сектор безпеки, то ключову роль тут мають відігравати українські спецслужби. І не тільки служба зовнішньої розвідки. Насамперед, провідну роль має займати сьогодні контррозвідка, повноваження якої потрібно розширити. Саме вона має притягувати до відповідальності не тільки тих, хто продає військову таємницю, а й тих, хто продає російським бізнесменам за посередництва російських спецслужб наші стратегічні підприємства, хто передає наші банки. В цьому зв'язку постає проблема визначення кримінальної відповідальності, наприклад, за роботу на іноземні спецслужби. Окрім фінансування наших спецслужб, не слід забувати і про виховну роботу. Звичайно, можна підняти платню нашим офіцерам спецслужб, але якщо в них не буде належних моральних якостей, не буде патріотизму, відданості Україні, то, звичайно, ефекту не буде.
Заступник директора Інституту проблем національної безпеки Качинський А. Б. спинився необхідності перегляду окремих положень Стратегії національної безпеки, затвердженої Указом Президента України 12 лютого 2007 року. Фактично Стратегія є першим державним офіційним документом стратегічного рівня, і цей документ отримав високу оцінку не тільки всередині країни, а й з боку експертів країн Європи та членів НАТО. Проблема сьогодні полягає у неефективному контролі за її реалізацією з боку уповноважених державних органів, а також у відсутності базового концептуального документа про основні засади зовнішньої політики України з урахуванням сучасних реалій у світі, що, безумовно, деструктивно впливає на реалізацію Стратегії національної безпеки України.

 

А. Ф. Гуцал, перший заступник директора НІПМБ при РНБО України, зазначив, що питання національної безпеки потребують постійної актуалізації в українському суспільстві. Проблема в тім, що суспільство та еліти мислять міфами. Результати реформ віддзеркалюють міфологічне мислення еліти. Необхідно переглянути наші підходи не лише щодо РФ, а і щодо західних партнерів, адже таке асиметричне ставлення до РФ цілком прийнятне і для європейських країн. Сьогодні безпека стала брендом, на якому намагаються заробляти. Ми живемо в час, коли безпекою торгуватимуть дедалі ефективніше. На думку Посла з особливих доручень МЗС України В. М. Семенова, головною загрозою є невійськова присутність РФ в Криму, а ідеологічна. Враховуючи серпневі події минулого року, важливо зазначити, що для України питання зовнішньої агресії з боку РФ актуально у розрізі кримської проблеми, проте, якщо конфлікт таки відбудеться, він матиме більш «м'яку форму», ніж це було на території Грузії. В цьому зв'язку важливо посилити зв'язок національної безпеки не лише із зовнішньою політикою, а й із внутрішньою політикою.

Підбиваючи підсумки, директор Національного інституту проблем міжнародної безпеки О. С. Власюк зазначив про важливість цього Круглого столу з точки зору обміну думками щодо підвищення ефективності системи забезпечення національної безпеки України, адже ідеї, що були висловлені науковцями та представниками органів державної влади, мали не лише практичний, а й рекомендаційний характер.




читайте також:
18.12.2009 Круглий стіл “Світовий досвід консолідації суспільства і зміцнення національної безпеки”
16.12.2009 Круглий стіл «Інформаційна прозорість та експертна підтримка прийняття державних рішень»
11.12.2009 Семінар "Програмне управління ресурсами в галузі безпеки"
10.12.2009 Міжнародна конференція з питань реформування системи управління сектором безпеки в умовах розгортання кризових ситуацій
04.12.2009 Круглий стіл “Майбутнє безпеки – інформаційні інновації (суспільство, наука та бізнес)”
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг