Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 

Круглий стіл: «Врегулювання придністровського конфлікту в контексті українсько-молдовських відносин»


27.04.2009

У засіданні Круглого столу взяли участь посадові особи Міністерства закордонних справ, органів державної влади, експерти і представники наукових установ і неурядових громадських організацій України, Молдови, невизнаної Придністровської республіки. Зокрема, Токар Любомир, вчений секретар Національного інституту проблем міжнародної безпеки; Долгов Ігор, посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ; Перепелиця Григорій, директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній Академії України МЗС України; Кулик Віталій, завідувач відділу Національного інституту проблем міжнародної безпеки; Ткачук Леонід, голова Спілки українців Придністров'я; Шеларь Галина, виконавчий директор Центру стратегічних досліджень та реформ (Молдова) та інші провідні вітчизняні й зарубіжні експерти у сфері українсько-молдовських відносин та врегулювання придністровського конфлікту.

Під час відкриття засідання Круглого столу було зазначено актуальність проблеми врегулювання Придністровського конфлікту, яка зросла після серпневих подій російсько-грузинського конфлікту минулого року. У своєму вітальному слові вчений секретар Національного інституту проблем міжнародної безпеки Любомир Токар зазначив, що придністровське врегулювання та українсько-молдавські відносини є важливим і складним аспектом зовнішньої політики України. Українській стороні доцільно дотримуватись принципу підтримання добросусідських стратегічних відносин з Молдовою та намагатися безконфліктно, дипломатично вирішувати проблеми двосторонніх взаємин.

Завідувач відділу регіональної безпеки НІПМБ Віталій Кулик у своїй доповіді відзначив, що сучасний стан українсько-молдавських відносин та взаємин між Тирасполем і Кишиневом можна охарактеризувати як інерційний. Політичні еліти Молдови та Придністров'я на сьогоднішній день не зацікавлені у радикальній зміні формату переговорного процесу та вирішенні проблемних питань врегулювання конфлікту. Просування цього процесу вигідне третім сторонам, у першу чергу, Європейському Союзу, який зацікавлений у відновленні формату «5+2», а також Російській Федерації, що має своє бачення щодо процесу врегулювання у форматі «2+1». Щодо останньої схеми, то інтереси Києва в ній майже не враховуються.

Визнання Росією незалежності Південної Осетії та Абхазії створило підґрунтя для виникнення нових підходів до вирішення «заморожених конфліктів». Однак, як вважає В. Кулик, врегулювання придністровського конфлікту за зразком грузинських конфліктів ймовірно не відбудеться. Адже Москва переглянула свою стратегію щодо вирішення «заморожених конфліктів» та відмовилась від «пакетного» підходу на користь диференційованого. Поява нових «напіввизнаних» країн та питання гуманітарної інтервенції стало новими реаліями пострадянського простору. Усі країни регіону відчули гострий дефіцит безпеки. Жодна міжнародна організація пострадянського простору (СНД, ОДКБ, ОДЕР-ГУАМ тощо) не змогли адекватно відреагувати на кризу на Південному Кавказі. Виявилось, що у регіоні відсутні будь-які системи безпеки, які могли б стримувати подібні конфлікти. Однак, на думку експерта, наслідки подій в Грузії спинили радикально налаштовану молдавську еліту від застосування силових методів у вирішенні придністровського конфлікту.

В. Кулик вважає, що після вирішення питання відносно наступника М. Вороніна та обрання нового президента Молдови, значна частина політичної еліти країни втратить інтерес до придністровської проблематики. Сучасний стан конфронтаційних відносин між лідерами Молдови та Придністров'ям (що, на думку експерта, не зникне з приходом нового молдовського президента) ускладнює ведення діалогу щодо врегулювання конфлікту.

Як вважає В. Кулик, для України врегулювання придністровського конфлікту є стратегічно важливим завданням. Однак запропонований українською стороною «план Ющенка» на сьогоднішній день для своєї реалізації потребує якісно нових коректив. До того ж, Україна не має необхідної ресурсної бази для втілення українських ініціатив. Дії української сторони стосовно врегулювання придністровського конфлікту відбуваються у фарватері політики Євросоюзу, що має як позитивні, так і негативні наслідки. До останніх, на думку експерта, належить втрата Україною своєї ініціативності в даному питанні. Обмежений вплив української сторони на процес врегулювання конфлікту пов'язаний також із відсутністю взаємопорозуміння між Кишиневом та Києвом у вирішенні проблемних питань двосторонніх відносин.

У своїй доповіді Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній Академії України, зосередився на питанні загрози «розмороження» придністровського конфлікту за прикладом грузинських конфліктів та можливих сценаріях його розвитку. Так, на думку експерта, з 1992 року втілювався ряд сценаріїв щодо врегулювання конфлікту в Придністров'ї, серед них можна виділити наступні: російський сценарій, що включав у себе «план Примакова», «план Козака» та «план Козака-2»; європейський сценарій, представлений «планом Ющенка»; сценарій «тайванізації» конфлікту, що втілювався у«плані Смирнова». За словами Г. Перепелиці, придністровський конфлікт на сьогодні слугує певним атрибутом для формування двох держав: Придністров'ю потрібен образ ворога в особі Молдови, що дає владі можливість мобілізувати придністровське населення та зробити його терплячим до внутрішніх проблем; з боку Молдови відбувається подібний процес. Така ситуація вигідна як для однієї, так і для іншої сторони. Двосторонні відносини на рівні еліт Молдови та Придністров'я показують їх незацікавленість у врегулюванні конфлікту. Таким чином, на думку Г. Перепелиці, перспектива вирішення конфлікту в Придністров'ї на двосторонньому рівні є досить примарною. Конфлікт, за словами експерта, може бути врегульований за участі третіх сторін (зовнішніх гравців), або за російським, або за європейським сценарієм. Якщо буде реалізований російський сценарій вирішення конфлікту, то можна спрогнозувати декілька моделей врегулювання: це силова модель (за зразком грузинських конфліктів), анексія Російською Федерацією Придністров'я, «трансдністеризація» Молдови. На думку експерта, реальне втілення має шанс остання модель, а формат «5+2» буде заморожений. Можливості України за таких обставин стають досить обмеженими. Г. Перепелиця вважає, що, за обставин, коли існуючі формати врегулювання показали свою неефективність, на просування процесу вирішення конфлікту може вплинути налагодження контактів не між лідерами Молдови та Придністров'я, а між людьми через втілення гуманітарних та бізнесових проектів.

Галина Шеларь, що представляла на круглому столі Центр стратегічних досліджень та реформ Республіки Молдова, зупинилась у своєму виступі на питанні економічної складової молдавсько-придністровських відносин. Вона зазначила, що жоден план врегулювання конфлікту в Придністров'ї не містить економічного аспекту, що значно ускладнює процес його вирішення. На думку експерта, політичний статус Придністров'я визначається не формальністю і не назвою статусу, який прописаний у домовленостях. Статус може реалізуватись у випадку існування у влади регіону необхідних фінансових можливостей для здійснення її повноважень. Галина Шеларь розглядає два ймовірних варіанти майбутнього статусу Придністров'я, а саме - існування Придністровського регіону і Республіки Молдови у формі конфедерації. У цьому випадку Придністров'я не буде мати необхідних коштів для здійснення своїх конфедераційних функцій. Інший варіант, на думку експерта, передбачає існування унітарної Молдови і автономного утворення Придністров'я, яке буде забезпечене необхідними фінансовими можливостями для реалізації своїх владних повноважень.

Експерт з Придністров'я, Ніна Штанскі у своєму виступі зупинилася на питанні ефективності існуючих переговорних форматів врегулювання придністровського конфлікту. На її думку, функціональне наповнення змісту кожного з цих форматів «5+2», чи «2+1» - не зрозуміле, а функціональна роль учасників у цих проектах носить дуже розмитий характер. Як вважає Н. Штанскі, відсутність гарантійних механізмів обмежує можливості країн-гарантів (Росії, України) та виступає додатковим фактором ускладнення процесу врегулювання придністровського конфлікту. Наповнення існуючих форматів гарантійними зобов'язаннями дозволить покращити ефективність переговорного процесу.

Другий секретар посольства України в Молдові, Євгеній Єнін зосередився на проблемних питаннях українсько-молдавських відносин у контексті євроінтеграційних прагнень обох держав. На його думку, зовнішньополітичні пріоритети і України, і Молдови в цілому співпадають і не суперечать один одному. Загальна зацікавленість в розвитку багатосторонніх відносин щодо інтеграції в Євросоюз роблять країни природними союзниками і стратегічними партнерами.

У своєму виступі державний експерт НІПМБ Тетяна Стародуб звернула увагу на той факт, що Молдова в останні роки чітко проявляє незацікавленість у реалізації економічних та енергетичних проектів у Чорноморському регіоні, зокрема, у межах об'єднання ОДЕР-ГУАМ. На думку експерта, це пов'язано, в першу чергу, з активізацією балканського напряму зовнішньої політики Республіки Молдова та зростанням інтересу з її боку до процесів у Південно-Східній Європі. Беручи участь у регіональних ініціативах Чорноморського регіону, Молдова позиціонує себе як південно-східноєвропейська країна, а не чорноморська. Також Тетяна Стародуб зупинилась на актуальних проблемах гуманітарної сфери українсько-молдовського співробітництва, а саме - на стані забезпечення прав української меншини в Молдові.

У виступах на сесіях та в дискусіях своїми думками щодо обговорюваної проблематики поділилися директор Центру «Український меридіан» Дмитро Левусь, заступник завідувача кафедри Національного університету Державної податкової служби України Федір Медвідь, голова Спілки українців Придністров'я Леонід Ткачук, державний експерт НІПМБ Євгеній Шаров, начальник відділу адміністрації Державної прикордонної служби Андрій Соловйов, завідувач відділу воєнної політики та безпеки Олег Бодрук.

Підбиваючи підсумки, вчений секретар Національного інституту проблем міжнародної безпеки Любомир Токар зазначив про важливість цього Круглого столу з точки зору можливості обміну думками щодо підвищення ефективності системи забезпечення регіональної та національної безпеки України, так як ідеї, що були висловлені, мали не лише рекомендаційний, але й практичний характер.

 

 




читайте також:
18.12.2009 Круглий стіл “Світовий досвід консолідації суспільства і зміцнення національної безпеки”
16.12.2009 Круглий стіл «Інформаційна прозорість та експертна підтримка прийняття державних рішень»
11.12.2009 Семінар "Програмне управління ресурсами в галузі безпеки"
10.12.2009 Міжнародна конференція з питань реформування системи управління сектором безпеки в умовах розгортання кризових ситуацій
04.12.2009 Круглий стіл “Майбутнє безпеки – інформаційні інновації (суспільство, наука та бізнес)”
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг