Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 

Міжнародна конференція “Ризики та загрози безпеці у розширеному Чорноморському регіоні”


24.09.2009

Під час відкриття конференції виступили Олександр Власюк, директор НІПМБ та Урсула Кох-Лаугвіц, керівник Регіонального представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі, які відзначили актуальність проведення заходів, присвячених питанням регіональної безпеки та стабільності у Чорноморському регіоні.

Головним змістом заходу став аналіз поточних викликів та загроз безпеці й розвитку регіонального співробітництва у Чорноморському просторі, а також визначення ролі провідних геополітичних гравців, країн Чорномор'я та міжнародних організацій у процесі формування системи регіональної безпеки в означеному ареалі.

Увага учасників конференції була зосереджена на визначенні ролі розширеного Чорноморського регіону для забезпечення загальноєвропейської системи безпеки; аналізі впливу російсько-грузинського конфлікту на безпеку у Чорномор'ї; окреслення загроз стабільному функціонуванню транспортних коридорів та транзиту енергоносіїв цілому.

У ході роботи міжнародної конференції учасники обговорювали питання реалізації Східної політики ЄС; співпраці країн регіону з НАТО у сфері протидії асиметричним загрозам у розширеному Чорноморському регіоні; впливу процесів реалізації політики РФ та США на розвиток співпраці у Чорномор'ї; оцінки ролі ОБСЄ у забезпеченні стабільності регіону; підвищення ефективності існуючих регіональних організацій та ініціатив (ОЧЕС, ОДЕР-ГУАМ, БЛЕКСІФОР, "Чорноморська гармонія"; створення єдиної системи оцінки ризиків та загроз безпеці та стабільності Чорноморського регіону; визначення впливу експертної спільноти на процес прийняття рішень у галузі регіональної безпеки.

Відкриваючи конференцію, директор НІПМБ Олександр Власюк наголосив на тому, що Чорноморський регіон сьогодні характеризується політичною та економічною нестабільністю, збільшенням деструктивного випливу транснаціональних загроз, що перешкоджає реалізації інтеграційних проектів та розвиткові міжнародної співпраці, передусім в енергетичній та транспортно-комунікаційній сферах. Відсутність достатнього потенціалу у держав Чорномор'я для реалізації власних ініціатив/проектів обумовила кардинальну трансформацію системи інституціонального забезпечення співробітництва у Чорноморському регіоні за рахунок залучення до процесів конструювання регіонального комплексу безпеки ресурсів зовнішніх сил, в ролі яких виступають провідні світові потуги (НАТО, ЄС, США, РФ). Процеси співробітництва у Чорноморському регіоні зазнали значних змін та створили підґрунтя для формулювання нових підходів до забезпечення стабільності в регіоні. Серед подій, які мали безпосередній вплив на характер безпекового середовища та зумовили зміни його ключових ознак, варто виокремити такі: російська-грузинська війна (серпень 2008 р.), російсько-українська "газова війна" (січень 2009 р.), рішення Міжнародного суду щодо українсько-румунської кордонної суперечки (лютий 2009 р.).

У своєму вступному слові Урсула Кох-Лаугвіц наголосила на тому, що сьогодні важливо виробити спільний підхід держав Чорноморського регіону, визначити головні рушійні сили інтеграційних процесів та ключові цілі подальшого розвитку. Економічне співробітництво в регіоні є занадто слабким та неефективним. Деякі напрямки співпраці є перспективними, проте наразі потребують вдосконалення механізми їхньої реалізації. Немає сумніву в тому, що Чорноморський регіон відіграє важливу роль на регіональному (європейському) та глобальному рівнях. Підтримка стабільності в регіоні не обмежується лише питанням врегулювання конфліктів. Адже проблеми Чорноморського регіону варто розглядати в більш ширшому контексті, а не зупинятись лише на аналізі конфліктогенного потенціалу Південного Кавказу.

На думку Голови Комітету з питань європейської інтеграції Верховної Ради України Бориса Тарасюка Україна вважає Чорномор'я зоною своїх інтересів і зацікавлена в тому, щоб цей регіон був простором стабільності, миру і процвітання, і на це будуть спрямовані усі зусилля нашої зовнішньополітичної еліти. Не дивлячись на зусилля країн регіону створити атмосферу довіри у Чорномор'ї, події минулого року засвідчили, що регіон Чорноморського басейну вкотре перетворився в регіон нестабільності і це пов'язано з діями однієї з причорноморських держав - Росії. Агресія РФ проти Грузії фактично показала нездатність міжнародної спільноти знайти такі запобіжні чинники, які б утримали країни від порушення Статуту ООН. Для України, з точки зору її національної безпеки ця війна була надзвичайно небезпечною, адже в цій війні брали участь військовослужбовці Чорноморського флоту РФ і це поставило Україну в надзвичайно делікатну та складну ситуацію. Де-факто Україна не виконала зобов'язань перед Грузією згідно з двостороннім договором "Про ненадання території для здійснення агресії одна проти одної". Крім цього, ця війна супроводжувалась інформаційною війною Росії проти України. Під час цієї інформаційної війни Україну звинувачували в тому, що ніби то вона бере участь у війні на стороні Грузії, що не відповідало дійсності. З позиції Б. Тарасюка, без залучення ЄС та НАТО говорити про підтримку миру та стабільності в регіоні немає сенсу.

Відкриваючи першу сесію "Значущість регіону для забезпечення європейської та світової безпеки: зростання загроз безпеці у Чорноморському регіоні", професор Близькосхідного технічного університету (Туреччина) Айшегюль Айдінгюн підкреслила, що зі вступом Румунії та Болгарії у 2007 р. зростала зацікавленість ЄС до Чорноморського регіону. Процеси державобудівництва, які мають місце в країнах регіону, заважають сталому розвитку Чорномор'я. Безпека в регіоні не можлива без однієї важливої умови - по-перше, держави Чорноморського регіону повинні власними силами забезпечувати свою територіальну цілісність та підтримувати державний суверенітет, по-друге, влада має приймати адекватні рішення, особливо ті, які стосуються реагування на зовнішнє втручання. Поки не будуть завершені процеси державобудівництва, ми не зможемо розпочати процес створення нової системи безпеки та стабільності в Чорноморському регіоні. Підтримка безпеки в цілому передбачає співпрацю не лише на рівні міждержавної взаємодії, але і налагодження діалогу між окремими індивідумами/соціальними групами окремих країн регіону. Запорукою стабільності у Чорномор'ї є підтримка демократичних реформ у державах регіону та забезпечення прав людини.

Доповідь заступника директора Центру геостратегічних досліджень Академії управління при Президенті Республіки Азербайджан Ельмана Насірова була присвячена проблемі міжнародного тероризму та вироблення відповідних рекомендацій. Міжнародний тероризм сьогодні є загрозою не лише Чорноморському регіону, але і світу в цілому. З кінця 90-х рр. міжнародний тероризм з другорядного чинника світової політики перетворився на головний виклик глобальній безпеці. Головною особливістю сучасного тероризму є здатність до мутації, тобто це загроза вірусного типу. На думку Ельмана Насірова міжнародний тероризм є викликом як глобальній, так і регіональній безпеці.

У своїх коментарях до виступів Айшегюль Айдінгюн та Ельмана Насірова Надзвичайний і Повноважний Посол України Юрій Щербак підтримав своїх колег та відзначив, що у серпні 2008 р. відбулася докорінна зміна геополітичної ситуації в регіоні, яка пов'язана з російсько-грузинською війною. Він відзначив особливу роль Туреччини та Азербайджану у Чорноморському регіоні. Чорне море - це "аорта", яка з'єднує Європу з Євразією. Відбувається боротьба за енергоносії і за шляхи їх транспортування. Азербайджан та Грузія в цьому зв'язку виступають критично важливими пунктами у транспортуванні величезних потоків нафти. 1 % світової нафти проходить через нафтопровід Баку - Тбілісі - Джейхан. Україна, на думку Ю. Щербака, не використала в свій час усіх можливостей з метою посилення у Чорноморському регіоні інтеграційних процесів, більш того відносини з Туреччиною та Азербайджаном, які є нашими стратегічними партнерами, не відповідають належному рівню розвитку і потребують інтенсифікації.

Коментуючи виступ Е. Насірова, державний експерт НІПМБ Тетяна Стародуб зазначила, що під час функціонування будь-якої регіональної системи безпеки не йдеться про абсолютне викорінення усіх типів ризиків, небезпек та загроз безпеці. Це практично завдання, яке не можна повністю виконати. Проте мінімізувати значну кількість існуючих ризиків, які здійснюють деструктивний вплив на систему в цілому, цілком можливо. І в цьому зв'язку актуальним завданням будь-якої системи регіональної безпеки є розробка та імплементація системи антикризового менеджменту, завдяки якій держави зможуть керувати ризиками, зокрема запобігати їх появі та сприяти зменшенню деструктивного впливу небезпек на розвиток системи регіональної безпеки та співробітництва в цілому. Розглядаючи Чорноморський регіон як комплекс безпеки, що формується, необхідно підкреслити важливість створення такої системи антикризового менеджменту, ефективність якої залежатиме від дотримання кожною з держав - учасниць режиму безпеки. Така система може бути сформована в рамках існуючих схем інституціональних взаємодій. Необхідними ресурсами для цього володіють такі інститути як ОЧЕС, БЛЕКСІФОР, РМО ПСЄ, "Чорноморська гармонія".

Виступ наукового співробітника Центру східноєвропейських досліджень (Росія) Андрія Окари в рамках другої сесії "Інтереси та роль провідних геополітичних гравців світу та міжнародних організацій у забезпеченні регіональної безпеки" був присвячений проблемі логіки геополітичної та геоекономічної присутності Росії у Чорноморському регіоні. РФ сьогодні зіштовхується з серйозними проблемами встановлення власної ідентичності. По-перше, це культурна ідентичність (питання висвітлення історії російського народу). По-друге, це державна ідентичність РФ (проблема історії розвитку держави). По-третє, це геополітична ідентичність РФ (або Росія - держава, яка може бути частиною Західного світу, або країна, що йому протистоїть). По-четверте, це геоекономічна ідентичність (питання історії економіки, енергетики). По-п'яте, це цивілізаційна ідентичність. Для Росії Чорноморський регіон є основою державного міфу, тобто стоїть на першому місці, а вихід РФ до Балтійського моря - займає ІІ місце.

У своїй доповіді експерт Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету Ірина Максименко підкреслила, що Чорноморський регіон є зоною євроатлантичної безпеки, адже РФ в свій час не приділяла значну увагу проблемам цього простору. Усі процеси були сконцентровані на розширенні кордонів ЄС та НАТО. Наслідком подій серпня 2008 р. стала трансформація системи Чорноморської регіональної безпеки. Вихід конфліктів із замороженого стану та поляризація безпеки Чорноморського регіону призвели до (1) істотного збільшення пріоритету національних ідей, захисту національних інтересів (більшість держав повертається до центричності міжнародних відносин); (2) зниження активності міжнародних організацій та об'єднань, що передусім відбувається через скорочення бюджетних витрат на фінансування міжнародних проектів.

В своїх коментарях до виступів Андрія Окари та Ірини Максименко, доцент Чернівецького національного університету Наталія Стрельчук підкреслила неефективність міжнародних організацій (ОБСЄ, ООН) у врегулюванні проблем безпеки у Чорноморському регіоні. З позиції експерта, чим швидше Україна та Грузія приєднаються до НАТО, тим швидше зникнуть проблеми у Чорноморському регіоні.

На думку президента Центру міжнародної безпеки та стратегічних досліджень Олександра Гончаренка, основна проблема полягає у відродженні російського імперіалізму і небажанні України це сприймати. Регіон по суті став ареною для реалізації інтересів великих геополітичних гравців. ЄС, з одного боку виступає проти тотального контролю РФ Чорноморського регіону, а, з іншого, - не хоче визнавати європейські аспірації певних країн простору, включно й України. Тобто, ініціатива ЄС "Східне партнерство" - лише спроба ЄС "зберегти обличчя". Ця ініціатива та Європейська політика сусідства загалом - це лише віртуальні імітації дій.

Відкриваючи третю сесію "Розвиток регіонального співробітництва - як запорука забезпечення стабільності у Чорноморському регіоні", президент Центру досліджень міжнародної безпеки Ніка Чітадзе розкрив причини початку російсько-грузинської війни (серпень 2008 р.), серед них: використання РФ Косовського прецеденту для визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії; прагнення держав Чорноморського регіону, які ще не є членами НАТО, інтегруватися до Альянсу, що не відповідає інтересам РФ і є посяганнями Альянсу на зону її геополітичної відповідальності; прагнення РФ блокувати альтернативні проекти постачання енергоносіїв в Європу та забезпечити контроль за їх транзитом. Грузинський експерт підкреслив неефективність роботи ОЧЕС через неврегульованість конфліктів між окремими її членами, що заважає реалізації проектів, передусім в енергетичній сфері та відзначив перспективи такої організації як ОДЕР-ГУАМ, яка наразі є не дуже активною, проте держави-члени організації мають багато спільних пріоритетів у сфері зовнішньої політики, забезпеченні національної безпеки. Наприклад, проблема сепаратизму є спільною для всіх країн цієї організації.

У своїй доповіді Надзвичайний та Повноважний Посол Румунії в Республіці Грузія Дан Барліба торкнувся питань екологічної безпеки Чорного моря, проблем політичної, економічної та енергетичної безпеки, процесів інституціональної взаємодії країн регіону в рамках роботи ОЧЕС та ОДЕР-ГУАМ. Важливе значення відіграє співробітництво держав Чорномор'я на міжпарламентському рівні в рамках Парламентської Асамблеї ОЧЕС. Проте говорити про ефективність структур ОЧЕС важко, про що свідчить кількість запланованих та нереалізованих проектів, наприклад, повністю не завершено процес побудови транспортного кільця навколо Чорного моря.

В своїх коментарях до виступів Ніки Чітадзе та Дана Барліби викладач кафедри міжнародних відносин Київського гуманітарного інституту Ірина Сапицька підкреслила роль Туреччини у Чорноморському регіоні. Турецька Республіка активно перебирає роль посередника у врегулюванні регіональних конфліктів. Формально являючись провідником інтересів США в Чорноморському регіоні та будучи членом НАТО, свою зовнішньополітичну та регіональну лінію поведінку проводить виключно із власних національних інтересів. Для турецьких ініціатив серйозну конкуренцію складають інші учасники даної системи взаємовідносин, зокрема Румунія, яка отримавши членство в НАТО та ЄС, буде впроваджувати тут власні національні проекти. На думку Ірини Сапицької, Україна стрімко втрачає свої позиції в Чорноморському регіоні і все далі відходить від можливості зайняти тут стабільне та перспективне місце. Україна декларує курс на євроінтеграцію, залишивши при цьому Причорномор'я, фактично регіон свого існування, без належної уваги, де участь нашої держави в регіональних безпекових ініціативах залишається суто номінальною, занадто пасивною. Доречно було б, з позиції експерта, хоча б виробити механізм залучення (участі) нашої держави до вже існуючих безпекових ініціатив та в перспективі якнайшвидшого долучення до процесів побудови стабільної системи безпеки Чорноморського регіону.

В рамках четвертої сесії "Роль експертної спільноти у процесі забезпечення регіональної безпеки у Чорноморському просторі" завідувач відділу НІПМБ Ігор Корнілов на підставі аналізу проблем, що обговорювались під час конференції, приходить до висновку, що в експертному середовищі панують протилежні позиції: позитивна: загальна занепокоєність проблемами розвитку причорноморського регіону; негативна: прагнення кожної із сторін донести до громадськості позиції тієї чи іншої сторони.

На думку завідувача відділу НІПМБ Бориса Парахонського, основною проблемою українського експертного середовища є відсутність власної парадигми мислення. Таким чином, необхідно, по-перше, самоорганізувати експертне співтовариство навколо основної фактичної ідеї, та, по-друге, створити систему мислення експертів, яка ґрунтуватиметься на певній логіці (наприклад, в РФ таке мислення вже сформоване і базується на реалізації імперських інтересів Росії).

Активну участь в обговоренні проблемних питань взаємодії держав Чорноморського регіону з метою пошуку оптимальних шляхів їх вирішення взяли участь такі експерти як провідний науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Рустем Жангожа, завідувач відділу НІПМБ Олег Бодрук, експерт Інституту демократії Пилипа Орлика Наталія Беліцер, завідувач відділу НІПМБ Віталій Кулик, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Потєхін, вчений секретар НІПМБ Любомир Токар, державний експерт НІПМБ Галина Яворська та інші провідні вітчизняні науковці.

При підбитті підсумків учасниками конференції було запропоновано низку практичних рекомендацій та пропозицій щодо поглиблення діалогу між країнами та інституціями регіону у сфері застосування механізмів раннього попередження, аналізу та нейтралізації загроз на регіональному рівні.

За підсумками міжнародної конференції планується видання збірки матеріалів.

 

 




читайте також:
18.12.2009 Круглий стіл “Світовий досвід консолідації суспільства і зміцнення національної безпеки”
16.12.2009 Круглий стіл «Інформаційна прозорість та експертна підтримка прийняття державних рішень»
11.12.2009 Семінар "Програмне управління ресурсами в галузі безпеки"
10.12.2009 Міжнародна конференція з питань реформування системи управління сектором безпеки в умовах розгортання кризових ситуацій
04.12.2009 Круглий стіл “Майбутнє безпеки – інформаційні інновації (суспільство, наука та бізнес)”
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг