Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 



НАЦІОНАЛЬНИЙ КОДЕКС РОЗВІДУВАЛЬНОЇ ЕТИКИ (коментарі)


2.03.2010


Коментарі, зауваження та пропозиції

 

 

1. Кодекс разведчика

21.01.10 "Комерсант"

 

//Отечественным чекистам предлагают быть гуманными и не использовать в своей работе пытки

В распоряжении Ъ оказался проект "Национального кодекса разведывательной этики", предусматривающий требования к поведению сотрудников разведорганов Украины. Документ определяет разведку как инструмент политики, а от разведчиков требует относиться к своей деятельности как к творческому процессу. Эксперты сомневаются в целесообразности принятия такого кодекса, тогда как в Совбезе рассчитывают, что разработка данного документа позволит улучшить имидж спецслужб.

Проект "Национального кодекса разведывательной этики", текст которого оказался в распоряжении Ъ, был подготовлен Национальным институтом проблем международной безопасности при участии иностранных экспертов и разрабатывался во исполнение решения Совета нацбезопасности и обороны (СНБО).

Документ состоит из четырех разделов: общих положений, требований к поведению разведчиков, специфики этических ограничений в разведке, а также контроля и предотвращения нарушений норм кодекса. Предполагается, что именно требованиями, записанными в кодексе, сотрудники отечественных разведывательных органов должны будут руководствоваться как при выполнении служебных обязанностей, так и в личной жизни. Причем предусматривается, что соблюдение этих правил будет учитываться при оценивании служебной деятельности разведчиков и решении вопросов относительно их продвижения по службе.

Требования к поведению сотрудников разведывательных органов начинаются с определения их места в государстве. "Разведчик осознает, что разведка - только инструмент политики, которая является прерогативой руководства государства",- констатируется в документе. Вместе с тем кодекс предполагает готовность сотрудников разведывательных органов "отстаивать позицию разведки, несмотря на возможный вред собственным интересам".

Бывший начальник Главного управления разведки Минобороны Александр Галака считает, что называть разведку инструментом политики нельзя. "Разведка - это добыча информации. В законодательстве четко определены сферы нацбезопасности: политическая, военная, экономическая, информационная и экологическая. Поэтому я бы никогда не стал отдельно выделять политическую сферу - с моей точки зрения, это неправильно",- сказал Ъ господин Галака.

В то же время первый заместитель секретаря СНБО Степан Гавриш формулировку, прописанную в кодексе, назвал корректной. "Разведка подчиняется руководителю страны. Вместе с тем есть парламентский и общественный контроль, а также контроль такого института, как СНБО, при котором работает комиссия, проводящая не только проверки и мониторинг, но и определяющая политику, которая принимается коллегиально на заседаниях Совбеза",- отметил он.

Помимо требований, предъявляемых и к сотрудникам других профессий, таких, например, как "компетентность" и "эффективное использование государственных средств и собственности", от разведчиков, согласно кодексу, требуется относиться к осуществлению своих функций "как к творческому процессу". При этом пытки как прием в работе разведчика запрещены. "Нельзя ссылаться на угрозу войны или интересы национальной безопасности для оправдания пыток, вредных для жизни, здоровья, чести и достоинства человека методов и средств. К таким действиям, как свидетельствует мировой опыт, готовы прибегнуть только разведчики, лишенные главного качества - профессионализма!" - говорится в проекте кодекса.

Отдельным параграфом в документе прописана процедура воздержания от выполнения незаконных приказов. Так, если поручение руководителя противоречит закону или "имеет антигуманную направленность", разведчик должен письменно мотивировать свои возражения и отказ от выполнения. "Разведчик не использует служебные возможности для получения личных или финансовых достижений, удовлетворения своих интересов и потребностей членов семьи",- говорится в параграфе, посвященном избежанию конфликтов интересов.

Специалисты, ушедшие из разведывательной системы, сомневаются в целесообразности принятия такого кодекса. "Он не нужен, потому что в Украине действует закон о разведорганах, который писали лет пять и 'вылизали' по максимуму. А за пределами страны разведчик действует, как правило, вне закона, в какой-то степени нарушая законы страны, где он пребывает. Поэтому говорить о кодексе разведчика за рубежом не то чтобы смешно, но как минимум неуместно",- считает господин Галака.

"Я бы хотел, чтобы отсутствовало предвзятое отношение к разведчикам как к неким демонам, которые действуют вне правил,- отметил господин Гавриш.- Разведчик нарушает закон только в том случае, если он находится на нелегальном положении, а такой разведки сегодня почти нет. Есть официальные разведчики в посольствах, миссиях других государств, есть специальные аналитические центры, которые изучают позиции экспертов и политиков и на основании этого делают очень точные прогнозы". При этом, по его словам, одной из целей разработки данного кодекса было формирование позитивного имиджа украинской разведки как на национальном, так и на мировом уровне.

Елена Геда

http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=1307566

 

 

2. Пишет Українська Розвідка (rozvidka)

 

2010-01-08 13:17:00

 

 

Проект Національного кодексу розвідувальної етики

 

Український Національний інститут проблем міжнародної безпеки здійснює підготовку та пропонує до громадського обговорення проект Національного Кодексу розвідувальної етики, розроблений українськими фахівцями за участю іноземних експертів. За словами розробників, Кодекс пишеться за рішенням Ради національної безпеки і оборони України з урахуванням Рекомендацій 1793(2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи.

До обговорення проекту Кодексу запрошуються фахівці, що займаються питаннями розвідки, ветерани розвідувальних служб України, представники громадських організацій і всі небайдужі.

Ми віднесемо себе до категорії небайдужих і дозволимо собі прокоментувати деякі моменти тексту цього Кодексу.

Насамперед, слід зауважити, що, на наш погляд, саме поняття «Кодекс етичної поведінки» має посідати значне місце у діяльності розвідки, оскільки сама розвідувальна діяльність часто здійснюється на межі закону і моралі, в зв'язку з тим, що покликана вона служити вищій меті.

Через це, навіть в середовищі конкурентної розвідки, яка здійснюється виключно з дотриманням норм законодавства, існує свій Етичний кодекс закріплений Співтовариством професіоналів конкурентної розвідки.

А от щодо того як написаний текст проекту Кодексу честі українських розвідників виникає багато запитань, які починаються буквально з розділу 1.1. «Основні терміни».

Відповідно до тексту розділу, «професіоналізм - це рівень високої фахової майстерності і культури розвідника, який досягнуто завдяки ставленню до своєї справи як мистецтва, постійному самовдосконаленню через набуття знань та практичного досвіду і передбачає абсолютну відданість інтересам народу і держави, яку представляють демократичні інститути влади».

Ми вбачаємо колізію у словах «абсолютна відданість інтересам народу і держави, яку представляють демократичні інститути влади». Безперечно з приводу цього можуть розгорнутися нескінченні дискусії, але на нашу думку, велика кількість людей погодиться з тим, що, на сьогодні, «інтереси народу і держави» можуть не збігатися з тим як їх «представляють інститути влади».

Значні сумніви викликають «Основоположні принципи розвідувальної діяльності та її етики», викладені у розділі 1.2.

Наприклад, принцип «поваги і дотримання прав та свобод людини і громадянина, гуманність». Викликає сумнів те, що такий принцип не вступатиме в колізію з ідеєю здійснення розвідувальної діяльності, яка полягає у свідомому порушенні законів іноземної держави для отримання розвідувальної інформації та певному обмеженні права людини на особисте життя в ході здійснення вивчення особи шляхом отримання інформації з використанням технічних засобів. Адже традиційно імперативом розвідки є інтереси народу і держави, які часом переважають повагу до особистого життя.

Наступним принципом, що викликає сумнів є «розмежування сфер діяльності розвідувальних органів, взаємодія і координація їх діяльності». Напевно йдеться про Службу зовнішньої розвідки України та Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Історія і досвід їх роботи за часів і СРСР і незалежної України свідчить про те, що їх спільну діяльність, що часом викликає конкуренцію, та часткове накладення компетенції розмежувати достатньо важко.

В цьому випадку доцільного говорити про додаткові можливості перевірки гострої розвідувальної інформації через різні можливості. Тому пріоритетом тут має бути грамотне управління обома структурами та координація їх зусиль на найвищому рівні. Що ж до «розмежування», то спочатку потрібно визначити зміст, вкладений у це слово.

Розділ 2.1. Кодексу дивує вже самою своєю назвою «Ефективність та гуманність». Якщо малась на увазі єдність і боротьба протилежностей, то мети досягнуто. Якщо ж подивитись на цю сентенцію з прагматичного боку, який має бути пріоритетним у роботі розвідки, то протилежність в ній все ж переважає.

Другий абзац розділу взагалі дивує.

«Розвідник усвідомлює, що розвідка - лише інструмент політики, яка є прерогативою керівництва держави.»

Саме те, що дехто вважає розвідку «інструментом політики керівництва держави» і призвело до того, що в 2004 році генерал розвідки Валерій Кравченко заявив «Німецькій хвилі» про протиправність завдань, які давало йому керівництво. Тільки зрозуміле і чітке розмежування і детермінація завдань розвідки і розвідників у політичній сфері може попередити такі неприємні випадки. Розвідка не може бути «інструментом політики» або політиків Говорити про певну участь розвідки можна тільки маючи на увазі зовнішню політику держави, а не її керівництва.

«Розвідник готовий аргументовано відстоювати позицію розвідки, незважаючи на можливу шкоду власним інтересам»

Цей вираз взагалі не зрозумілий... Чи означає він, що розвідник має опиратися наказам керівництва «на шкоду власним інтересам» в разі якщо вважає свою «позицію розвідки» аргументованою? Чи означає це, що Микола Маломуж, наприклад, може керувати СЗРУ на свій розсуд, якщо він не погоджується з позицією Президента?

«Перебуваючи на службі та після її завершення, розвідник не має права розголошувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома під час виконання службових обов'язків, або використовувати її для задоволення особистих інтересів чи інтересів пов'язаних з ним фізичних і юридичних осіб, якщо виконання обов'язків або вимоги правосуддя не потребують іншого.»

Ми вважаємо, що перефразування норм українського законодавства щодо державної таємниці недоцільне в такому вигляді. Про дотримання законодавства вже згадувалося у «Основоположних принципах».

«Важливим критерієм ефективності розвідувальної діяльності є співрозмірність можливостей, зокрема, щодо збирання, накопичення та використання інформації, яка стосується особистості, з гарантією достатності для досягнення законних, справедливих і конкретних цілей.»

Нажаль досвід розвідки не дає можливості визначення цих «критеріїв співрозмірності», що не дозволяє вести розвідувальну роботу за фрагментарним принципом. Досягнення «справедливих і конкретних цілей», про які йдеться у тексті, можливе тільки за умов повного використання всіх можливостей, з яких, в подальшому, можуть бути вибрані найбільш ефективні.

«Не можна посилатися на загрозу війни або інтересам національної безпеки для виправдання тортур, шкідливих для життя, здоров'я, честі і гідності людини методів і засобів. До таких дій, як свідчить світовий досвід, готові вдатися лише позбавлені головної якості розвідника - професіоналізму!»

Цей пункт звичайно має бути у Кодексі, однак ми вважаємо необачним говорити про те, що співробітники ЦРУ «позбавлені професіоналізму».

«Розвідник має бути абсолютно відданим державним інтересам України, що представляють демократичні інститути влади.

Філософія розвідки не припускає підпорядкування кон'юнктурним політизованим впливам.

Розвідник завжди виявляє лояльність до демократичних інститутів влади, незалежно від того, якими партіями вона сформована.»

Твердження, викладені у цих трьох реченнях, можуть вступати у колізію з вищевикладених причин. Оскільки «інститути влади» в Україні на сьогодні і є тією «політичною кон'юнктурою», підпорядкування якій не припустима.

«Основу розвідувальної спільноти становлятьл професіонали, які є законодавцями і носіями корпоративності, патронують малодосвідчених співробітників.»

Ми повністю погоджуємось з даним твердженням і вважаємо за потрібне наголосити, що так звана «декагебізація» знищила геніальний інститут наставництва, який повсякчас існував у спецслужбах Радянського Союзу і був покликаний здійснювати функцію спадковості і корпоративності у діяльності спеціальних служб. Старші і досвідченіші співробітники завжди виховували своїх молодших колег та навіть несли персональну відповідальність за результати роботи новачків.

В нормах Кодексу, що вміщені у розділ «IV. КОНТРОЛЬ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОРУШЕННЯ НОРМ КОДЕКСУ», йдеться про ще один дуже дієвий інструмент знищений процесом «декагебізації». Це - офіцерське зібрання кадрового складу підрозділу. Цей колегіальний орган, який був покликаний вирішувати неслужбові питання співробітників і давати оцінку їх поведінці та проступкам, на сьогодні практично не використовується. В ході офіцерського зібрання кожний може висловити своє ставлення до проблеми не дивлячись на звання і ранги.

В цілому вважаємо, що такий Кодекс знайде своє місце у структурі документів, на які орієнтуються розвідники. Однак такий документ безперечно потребує дуже ретельного опрацювання та максимального позбавлення декларативних заяв. Оскільки покликаний він регулювати повсякденні реалії розвідників, він має містити менш пафосні заяви і рекомендації і орієнтуватися на сьогодення нашої держави, нашої політики, нашої влади та нашої розвідки.

 

http://rozvidka.livejournal.com/

 

 

3. Украинским разведчикам запрещают применять пытки

21/01/2010

MIGnews.com.ua

 

Национальный институт проблем международной безопасности при участии иностранных экспертов во исполнение решения Совета национальной безопасности и обороны (СНБО) разработал проект "Национального кодекса разведывательной этики", который предусматривает требования к поведению сотрудников разведорганов Украины. Документ определяет разведку как инструмент политики, а от разведчиков требует относиться к своей деятельности как к творческому процессу. Эксперты сомневаются в целесообразности принятия такого кодекса, тогда как в Совбезе рассчитывают, что разработка данного документа позволит улучшить имидж спецслужб, пишет газета "Коммерсантъ-Украина".

Документ состоит из четырех разделов: общих положений, требований к поведению разведчиков, специфики этических ограничений в разведке, а также контроля и предотвращения нарушений норм кодекса. Предполагается, что именно требованиями, записанными в кодексе, сотрудники отечественных разведывательных органов должны будут руководствоваться как при выполнении служебных обязанностей, так и в личной жизни. Причем предусматривается, что соблюдение этих правил будет учитываться при оценивании служебной деятельности разведчиков и решении вопросов относительно их продвижения по службе.

Требования к поведению сотрудников разведывательных органов начинаются с определения их места в государстве. "Разведчик осознает, что разведка - только инструмент политики, которая является прерогативой руководства государства", - констатируется в документе. Вместе с тем кодекс предполагает готовность сотрудников разведывательных органов "отстаивать позицию разведки, несмотря на возможный вред собственным интересам".

Бывший начальник Главного управления разведки Минобороны Александр Галака считает, что называть разведку инструментом политики нельзя. "Разведка - это добыча информации. В законодательстве четко определены сферы нацбезопасности: политическая, военная, экономическая, информационная и экологическая. Поэтому я бы никогда не стал отдельно выделять политическую сферу - с моей точки зрения, это неправильно", - сказал Александр Галака.

В то же время первый заместитель секретаря СНБО Степан Гавриш формулировку, прописанную в кодексе, назвал корректной. "Разведка подчиняется руководителю страны. Вместе с тем есть парламентский и общественный контроль, а также контроль такого института, как СНБО, при котором работает комиссия, проводящая не только проверки и мониторинг, но и определяющая политику, которая принимается коллегиально на заседаниях Совбеза", - отметил он.

Помимо требований, предъявляемых и к сотрудникам других профессий, таких, например, как "компетентность" и "эффективное использование государственных средств и собственности", от разведчиков, согласно кодексу, требуется относиться к осуществлению своих функций "как к творческому процессу". При этом пытки как прием в работе разведчика запрещены. "Нельзя ссылаться на угрозу войны или интересы национальной безопасности для оправдания пыток, вредных для жизни, здоровья, чести и достоинства человека методов и средств. К таким действиям, как свидетельствует мировой опыт, готовы прибегнуть только разведчики, лишенные главного качества - профессионализма!" - говорится в проекте кодекса.

Отдельным параграфом в документе прописана процедура воздержания от выполнения незаконных приказов. Так, если поручение руководителя противоречит закону или "имеет антигуманную направленность", разведчик должен письменно мотивировать свои возражения и отказ от выполнения. "Разведчик не использует служебные возможности для получения личных или финансовых достижений, удовлетворения своих интересов и потребностей членов семьи",- говорится в параграфе, посвященном избежанию конфликтов интересов.

Специалисты, ушедшие из разведывательной системы, сомневаются в целесообразности принятия такого кодекса. "Он не нужен, потому что в Украине действует закон о разведорганах, который писали лет пять и "вылизали" по максимуму. А за пределами страны разведчик действует, как правило, вне закона, в какой-то степени нарушая законы страны, где он пребывает. Поэтому говорить о кодексе разведчика за рубежом не то чтобы смешно, но как минимум неуместно", - считает Александр Галака.

"Я бы хотел, чтобы отсутствовало предвзятое отношение к разведчикам как к неким демонам, которые действуют вне правил, - отметил Степан Гавриш. - Разведчик нарушает закон только в том случае, если он находится на нелегальном положении, а такой разведки сегодня почти нет. Есть официальные разведчики в посольствах, миссиях других государств, есть специальные аналитические центры, которые изучают позиции экспертов и политиков и на основании этого делают очень точные прогнозы". При этом, по его словам, одной из целей разработки данного кодекса было формирование позитивного имиджа украинской разведки как на национальном, так и на мировом уровне.

 

http://www.mignews.com.ua/ru/articles/8424.html

 

 




читайте також:
03.03.2010 Національний кодекс розвідувальної етики
14.07.2006 "Як контролювати воєнну сферу держави"
08.04.2002 "УРОКИ РЕФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СФЕРИ"
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг