Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 



Круглий стіл «Світова фінансово-економічна криза: українські реалії»


15.10.2009


Відкриваючи Круглий стіл, Анатолій Гуцал, перший заступник директора НІПМБ при РНБО України, надихнув його учасників на плідну творчу роботу, спрямовану на вироблення антикризових заходів, які так потрібні Україні на шляху подолання кризових явищ у різних сферах суспільного життя. Він підкреслив, що сучасна глобальна криза охоплює майже всі сфери та галузі економіки і, на жаль, по багатьом з них Україна за прискореною негативною економічною динамікою згідно рейтингам міжнародних організацій та агенцій швидко опинилась наприкінці світових ієрархій. Тому далеко не всі антикризові заходи, що успішно застосовувались в інших країнах, у чистому виді стануть в нагоді у нашій країні. Тут треба шукати свій шлях, з урахуванням менталітету українського народу, але при цьому, ясна справа, враховуючи досягнення світової наукової думки в цій сфері. Що до світової кризи 2020 року можна детально ознайомитися https://obzorbankov.com.ua/kogda-nachnetsya-mirovoi-krizis

Робота експертів тривала впродовж двох сесій: «Світова фінансова криза: виклики для України та стратегія подолання» та «Соціально-економічні наслідки фінансово-економічної кризи для України». Модератором Круглого столу виступив Валерій Кузьменко, державний експерт НІПМБ, який у своєму вступному слові відзначив, що сучасна світова фінансово-економічна криза розвивається в повній відповідності з теорією соціально-економічних криз, створеної ще у 1894 р. видатним українським вченим-економістом Михайлом Туган-Барановським, який в 1917 р. став першим міністром фінансів незалежної України. Нещодавно голова Світового банку Роберт Зеллік відзначив, що глобальна криза, яка почалась з фінансової восени 2008 р., поступово переросла в рецесію світової економіки, яка, в свою чергу, веде до негативних соціальних наслідків у різних сферах людського життя. Тому наш круглий стіл і розбито на дві сесії, в яких будуть висвітлені ці проблеми.

Першу сесію «Світова фінансова криза: виклики для України та стратегія подолання» відкрив експерт науково-експертної ради при Комітеті з питань європейської інтеграції ВРУ, декан українсько-німецького економічного факультету Тернопільського національного економічного університету Вілфрід Трілленберг, який представив доповідь: «Світова фінансово-економічна криза: німецькі та українські реалії. Макроекономічні аспекти». За його визначенням критичні кризові трансформації сучасної світової фінансово-економічної кризи склались під впливом безпрецедентного відриву світових фінансових ринків від реальної економіки. Тенденції, які останніми роками панували на світових фінансових ринках, засновувались на постійному скороченні обслуговування фінансовими послугами реального сектору, збільшенні торгівлі спекулятивними фінансовими продуктами та накопиченні прибутків в фінансовій посередницькій ланці. Вихід із кризи знаходиться у площині посилення ролі реального сектору економіки, поверненні довіри до банків (через скорочення спекуляцій), посиленні державного контролю, встановлені нових правил у фінансовій системі та поверненні світових реальних грошей до «слабких народних господарств» у вигляді платоспроможного попиту на товари та послуги.

Заступник завідувача відділу ДП "Інститут економіки та прогнозування" НАНУ Володимир Корнєєв у cвоїй доповіді: «Можливості посткризової стабілізації фінансових ринків» відзначив, що в умовах кризи для України особливого загострення набули чинники значної залежності розвитку від зовнішніх ресурсів та локальності у світовому та регіональному масштабі. Розвиваючи цю думку він відмітив, що найбільш вірогідними очікуваннями у найближчій перспективі стануть активізація угод злиття і поглинання українських активів, реструктуризація бізнесу, інвестиції в конкретні активи, а не в комбіновані портфелі. Ризиками для України залишаються висока інфляція, зростання цін на енергетичні і продовольчі ресурси, тінізація фінансових потоків. Ключовими напрямками виходу з кризи є: посилення моніторингу над фінансовими ринками, модифікацію міжнародного фінансового права, зокрема щодо розкриття відповідної інформації; відновлення довіри вкладників (до банків) та інвесторів (до фондового ринку); посиленні регулятивного ресурсу держави та центробанків.

В дискусіях першої сесії своїми думками щодо обговорюваної проблематики поділилися наступні експерти:

Головний науковий співробітник Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України Віктор Найдьонов у своєму виступі наголосив, що відкрились всі ознаки падіння світової фінансової системи. В існуючому вигляді сучасна світова фінансова-економічна криза - є лише першим нападом, який буде довго тривати. Відтак, це - агонія ліберально-ринкової системи, яка накопичила гігантську масу фіктивного грошово-деривативного капітала, який у сотні разів перевищує обсяг реальної економіки. Пан Найдьонов підкреслив, що фіктивний капітал панує над реальною економікою, і зараз ця перевернута піраміда починає ламатися (про що попереджали спеціалісти, зокрема, Ліндон Ларуш). Отже, поки ця піраміда не повністю зруйнується, потенціал системної кризи буде впливати на економіку. В цих умовах актуалізується важливість ідентифікації ключових чинників, які створюють передумови для поглиблення кризи в Україні. Національна економіка не має запасу міцності, відтак криза стала екзаменом, який засвідчив неспроможність державного управління і науки створювати ефективний заслін негативному впливу кризи. Серед причин критичного падіння України він відзначив: розвал сільського господарства, руйнацію українсько-російських відносин, яка склалася в Україні внаслідок нав'язування принципів євроінтеграції. Фактором, який посилює соціально-економічні диспропорції в сучасному суспільстві є інфляція, яка розгортається з 2002 р. Принциповим у розумінні причин інфляції є не збільшення грошової маси, а скорочення товарної пропозиції. В цих умовах вступ України до СОТ був здійсненний із втратою національних економічних інтересів, що можна спостерігати на прикладі надмірної лібералізації національного фінансового ринку. Банками-нерезидентами в період кризи було здійснено критичний вивіз капіталу з України. Антикризові пріоритети мають бути орієнтовані на модернізацію національного господарства, посилення його інноваційного потенціалу, обмеження спекулятивного «навісу» капіталу, захист внутрішнього ринку, оновлення енергетичної інфраструктури, зміцнення організаційно-правових основ функціонування національного агарного сектора.

 

Заступник директора Інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло зазначив важливість реалізації практичної компоненти антикризових заходів, сутність якої полягає у відході від валютно-монетарного традиціоналізму, заснованого на регулюванні валютного курсу та мінімізації інфляції за будь-яку ціну. Наголосивши на структурних передумовах інфляції, він запропонував перейти до здійснення цілеспрямованих дій, націлених на викорінення негативних наслідків кризи. Такими заходами можуть стати: рефінансування комерційних банків під конкретні цільові пріоритети розвитку, посилення жорсткості регуляторної політики на валютному ринку, перехід від фіскального стискування реального сектора економіки до оптимізації структури бюджетних видатків. Створення умов для пожвавлення економічної активності у грошово-кредитній та фіскальній сферах повинне отримати подальший розвиток у системних діях, що позитивно впливають на компоненти внутрішнього попиту.

 

Завідувач відділу ДП "Інститут економіки та прогнозування" НАНУ Тетяна Єфіменко наголосила на обмеженості часу для прийняття рішень через посилення загрози корпоративного дефолту в Україні. Разом із тим існуючі перешкоди у вигляді політизації економічних процесів в Україні, зокрема в сфері прийняття бюджету, перетворює національну економіку на заручницю світової фінансово-економічної кризи. На кінець 2009 року існує висока вірогідність невиконання бюджету. Можливими заходами подолання кризи є ініціатива Національної доповіді зі стану української економіки "Формування пакету заходів по стимулюванню підприємницької діяльності" (зокрема, пов'язаних із коливанням валютного курсу).

 

Заступник директора Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України Марина Шаповалова наголосила, що принциповим у фаховій дискусії має стати питання: яку структуру необхідно підтримувати. В сучасних українських реаліях, коли не забезпечується ефект кумуляції, а світ відійшов від формули Г-Т-Г' до Г-Г', принциповими мають стати зміни у підходах до реформування економіки. Зокрема, має бути переосмислена роль та важливість державних регуляторів, які не розкривають свій потенціал в існуючих економічних умовах. Прикладом може стати невикористання практики страхування урожаїв тощо. Також, Україні слід відійти від макроекономічної однобічності розвитку реального сектору, а звернути увагу на його мікроекономічний рівень.

 

Завідувач кафедри Національного транспортного університету Антоніна Базилюк запропонувала розглянути ще один неочевидний, але дуже суттєвий, з точки зору умотивованості формування і розвитку фінансової кризи, аспект. Це девальвація духовних цінностей, що відбувається внаслідок значного розширення обсягів споживчого кредитування, яке активізує в людині некращі її якості, а саме: жадібність, заздрість, бажання жити не по доходах. Широка доступність споживчого кредитування в останні роки підтримувала високий попит на товари навіть в умовах низької платоспроможності населення, і по суті стала основою реалізації ідеології консумопатії (пристрасті до покупок, захоплення багатством). Емоційна купівля товарів (без нагальної на то потреби, бажання виділитися з числа оточуючих) створила не тільки боргову пастку для значної частини населення, а й вплинула на кон'юнктуро-утворювальні механізми регулювання ринку. Формування цін на товари і послуги, через можливість штучного впливу на обсяги товарної пропозиції, відбувається на вищому за реально врівноважений рівень. Встановлення заробітної плати, навпаки, через лібералізацію цього процесу і прив'язування її рівня до мінімальної оплати (яка в Україні дуже занижена) відбувається без урахування зростаючих потреб людини. Компенсатором неузгодженості між (завищеною) ціною пропозиції товарів і (заниженою) заробітною платою став споживчий кредит, який перетворився у інструмент перерозподілу (у вигляді накопичення боргових зобов'язань) значної частини створеної вартості. Але безмежно зменшувати за рахунок такого перерозподілу доходи основної маси населення неможливо. Через несумісність виникаючих при цьому диспропорцій фінансова криза набуває свого розвитку. Конструктивним виходом з кризи може стати посилення наглядової діяльності за роботою банківської системи в частині ужорсточення вимог до позичальників, зменшення строків запозичення. Необхідно проводити широку роз'яснювальну роботу про небезпечність позичання, пов'язані із цим можливі ризики і наслідки для позичальника. Необхідно послідовно проводити політику скорочення боргів та захисту національної грошової одиниці від спекулятивних атак світового капіталу.

 

Доцент Дніпропетровського університету економіки та права Дмитро Чистілін представив системну презентацію здійсненого ним дослідження кризових процесів на світовому ринку та в Україні. Він звернув увагу на попередній критичний перетік спекулятивного капіталу до України та РФ, внаслідок чого процеси на внутрішніх ринках відповідних країн почали набувати деструктивного впливу, який порушив їх пропорційний розвиток і підвищив вразливість від зовнішніх процесів. На цьому фоні неефективна процентна політика Національного банку України, посилення доступності до кредитних ресурсів та зневажання до фінансових ризиків призвело до вибуху системи в часи кризи. В цих умовах необхідними кроками є підвищення ефективності державного управління, усунення протиріч між цільовими орієнтирами соціально-економічного розвитку.

 

Професор Київського національного університету ім Тараса Шевченка Світлана Науменкова представила змістовну доповідь про формування нової фінансової архітектури світу та виклики для України, які виникають в контексті трансформації Вашингтонського консенсусу до принципів та механізмів реалізації Пекінського консенсусу. Наочним прикладом сучасних диспропорцій світового фінансового ринку стали аналітичні авторські розрахунки, які обґрунтували в сучасних економічних трансформаціях світу неможливість забезпечення трилеми фінансової стабільності: одночасного забезпечення національної, регіональної та міжнародної фінансової стабільності. Їх взаємовиключенність об'єктивно призведе до збільшення загроз для національних фінансових систем, що має бути ретельно враховано Україною, для якої актуалізується потреба створення власної інвестиційної системи, а також розвиток ключових виробництв нового технологічного укладу (ТУ).

 

Головний науковий співробітник ДП "Інститут економіки та прогнозування" НАНУ Валерій Мунтіян наголосив, що за всіма ознаками сучасна світова фінансова криза носить системний і багатовимірний характер. Попри окремі оптимістичні заяви про кінець кризи її не можна вважати завершеною, адже очевидним є співпадіння кризових фаз 6 різноманітних соціально-економічних та політичних циклів, а саме: фінансового циклу Кітчина, відтворювальних циклів Жюгляра та Кузнеця, великого циклу коньюнктури Кондратьєва, цивілізаційно-політичних вікових циклів Модельські та Броделя. В цих умовах Україна опинилась в зоні хаоса: політичного, коли очевидною є неспроможність приймати адекватні до загроз рішення, та наукового, коли теоретичні та прикладні розробки не спроможні надати обґрунтованих рішень щодо подолання кризи. Так, за його оцінками, Україна вже втратила потенціал, накопичений за останні 5 років і впала до рівня 2004 р. Водночас, кризу слід розглядати як шанс для структурних трансформацій. Для цього потрібно відійти від декларативності намірів і дійти до практичного впровадження заходів, спрямованих на відродження економіки України.

 

Головний консультант НІПМБ Євген Бєлашов наголосив на загостренні загроз невикористання додаткових експортних можливостей українською авіабудівною галуззю в умовах світової фінансово-економічної кризи. Слід сприймати як даність, що навіть після відновлення росту світової економіки, та пожвавлення фінансових ринків, "дешевих" та "легких" грошей вже не буде. В цих умовах Україні стратегічно важливо не втрати конкурентні переваги в літакобудівній галузі. Зокрема це стосується регіональних літаків виробництва ДАК "Антонов" Ан-140 та Ан-148, просування яких на світові ринки фактично пробуксовує. Водночас світова фінансово-економічна криза може стати саме тим поштовхом, який, у разі системного просування українських літаків на світові ринки, здатен відновити роль та місце України у світовому виробництві літаків. Критичним вбачається нещодавній приклад втрати Україною лівійського перспективного ринку через невиконання Україною умов контрактів. Необхідне утримання в антикризових програмах заходів України пріоритетів виробництва та забезпечення агресивного просування нових українських літаків на світові ринки.

 

Другу сесію: «Соціально-економічні та демографічні наслідки світової фінансово-економічної кризи» відкрила доповідь заступника директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Олени Макарової, що  ініціювала розгляд питання щодо внутрішніх соціальних проявів глобальної кризи, які необхідно враховувати у політиці виходу із кризового стану та подальшому розвитку економіки України. Зокрема, увага була приділена сучасним проблемам з відтворення населення - масштабній депопуляції та прогресуючому старінню населення України; проявам кризи на ринку праці; ризикам погіршення рівня життя, таким як поглиблення бідності, надмірне розшарування за рівнем доходу, руйнування середнього класу; оцінці ефективності програм соціальної допомоги. Запропоновано визначити чіткі і зрозумілі цілі перед державною політикою, приймати рішення з урахуванням економічних можливостей та принципу соціальної справедливості; змінити вектор соціальної політики від намагання допомогти всім, навіть не найнужденнішим, у бік економічного зростання та становлення середнього класу; проводити диференційовану політику стосовно окремих груп населення, з урахуванням їх ціннісних орієнтирів; надати системі соціальної допомоги переважно адресний характер, більшість програм пов'язати з реальним станом нужденності; працювати з населенням, формувати настанови на активний пошук виходу із скрутного становища.

Провідний науковий співробітник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій у своїй доповіді акцентувала увагу учасників круглого столу на впливі економічної кризи на ринок праці в світі і в Україні. Наслідки глобальної фінансової кризи, такі як скорочення попиту на український експорт та падіння обсягів промислового виробництва, проблеми в банківській сфері, різке скорочення кредитування, зниження інвестиційного та споживчого попиту, падіння будівництва та скорочення торгівлі, скорочення доходів бюджету, а також слабкості української економіки, зокрема, низька диверсифікація експорту при високому рівні залежності від зовнішнього попиту, брак стратегічного мислення українських підприємців, значні соціальні видатки з бюджету, викривлення в структурі доходів населення, відсутність структурних та інституційних реформ, негативно вплинули на ринок праці України та спричинили скорочення працівників, переведення на скорочений робочий день, неоплачувані відпустки, збільшення рівня зареєстрованого безробіття та безробіття, визначеного за методологією МОП, зниження рівня оплати праці в листопаді 2008р. - січні 2009р. та помірне її підвищення протягом наступних місяців поточного року. Антикризові заходи на ринку праці України охоплювали як доцільні і обґрунтовані кроки, зокрема, збільшення ставки внеску на страхування на випадок безробіття; включення військових до переліку застрахованих осіб; надання допомоги по частковому безробіттю; уточнення поняття "підходяща робота"; запровадження загальнодержавних громадських робіт; підписання Меморандумів порозуміння між урядом і представниками окремих секторів (сумнівна ефективність); фінансування Державним центром зайнятості видатків на професійну перепідготовку, підготовку працівників, щодо яких є загроза звільнення (сумнівна ефективність), так і сумнівні й дискримінаційні або вимушені кроки: зокрема, сплата внесків на страхування на випадок безробіття працюючими пенсіонерами; зміна переліку передумов для припинення виплати допомоги по безробіттю або реєстрації безробітних.

В дискусіях другої сесії своїми думками щодо обговорюваної проблематики поділилися наступні експерти:

Керівник Управління соціальної безпеки департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки Апарату РНБО України Іван Гнібіденко зауважив, що реалізація антикризових заходів вимагає концентрації значних фінансових ресурсів. В конкретних країнах застосовуються різні комплекси джерел фінансування, серед яких збільшення дефіциту державного бюджету, зростання державного боргу, використання валютних резервів для вливання ліквідності в банківську систему, випуск казначейських облігацій тощо. Заходи соціальної політики нашої держави мають передбачати: розвиток внутрішнього ринку та обмеження імпорту товарів та послуг; регулювання або обмеження підвищення цін на основні продовольчі та промислові товари та послуги в залежності від їх фактичної собівартості; розробку методології та механізмів визначення доходів населення та надання відповідної адресної допомоги тим, хто її дійсно потребує.

Завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Валерій Новіков зазначив, що необхідно відходити від патерналістської політики в соціальній сфері та шукати інші виходи, зокрема, підвищення оплати праці та розширення платних послуг.

Професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Олена Грішнова звернула увагу на проблему обговорення серед науковців надмірної соціалізації українського бюджету і наголосила на тому, що національний бюджет потрібен саме для фінансування соціальних програм, основна його функція - соціальна. Також було зазначено, що криза має не тільки фінансово-економічну, але й значну світоглядну, моральну складову.

Завідувач сектору Національного інституту стратегічних досліджень Ольга Піщуліна констатувала, що в Україні діє механізм повільної адаптації ринка праці до кризових умов. Підприємства "м'яко" пристосовуються до кризи, намагаючись зберегти робочі місця з подальшим їх реформуванням в нових умовах. Безробіття в Україні найнижче в Європі. В той же час, не спрацювала політика, яка передбачала утворення 4 млн. нових робочих місць щорічно. За два роки було створено 2,5 млн.робочих місць, проте вони - низькотехнологічні. Тому необхідна абсолютно нова національна стратегія реформування ринку праці, яка б враховувала перелив трудових ресурсів з неефективних в ефективні сфери виробництва.

Завідувач відділу Інституту проблем національної безпеки при РНБО України Ігор Макаренко згадав визначення інновації за Й. Шумпетером, - це не тільки нові товари і послуги, але й розширення можливостей для прориву нововведень. Грошові ринки в умовах інфляції підігрівають економіку - створюють можливості для інноваційного прориву економіки, паралельно вирішуючи й проблеми соціальної політики держави, яка бере на себе функції забезпечення соціальних стандартів. Саме державна бюджетно-податкова політика дозволяє забезпечити підтримку фінансової системи та реального сектору економіки, що на шляху подолання в Україні соціально-економічної кризи має розвиватись переважно інноваційним шляхом, для реалізації якого потрібно певним чином розігріти економіку.

Модератор Круглого столу Валерій Кузьменко, підбиваючи результати дискусії, підкреслив, що сучасна глобальна криза виходить далеко за її фінансово-економічні проблеми і навіть соціальні наслідки цієї кризи. Мова по-суті йде про перебудову всього світового порядку на тлі цієї кризи. Адже світова економічна криза, яка особливо вдарила по американським та європейським країнам Великої сімки, відкрила шлях до інноваційного прориву таким азійським країнам, як Індія, Китай, Південна Корея, ВВП яких зберігає позитивну динаміку навіть в часи кризи. На жаль, Україна, як і Росія, запізнились вскочити на хвилю "інноваційного лошака", який тільки й в змозі швидко вивезти їх з сучасної глобальної кризи. Таким чином, поряд з її негативами, в ній є і певний позитив катарсису - очищення від усього старого, що заважає нам рухатись вперед. І в цьому плані відкривається шлях до інновацій не тільки в економіці, а й в нашому суспільному житті. При цьому не слід відкидати й ринкові механізми, які необхідні в процесі нової самоорганізації суспільства та майбутнього підйому економіки - наступної фази економічного циклу. В самій же кризовій фазі, як відзначили багато експертів нашого круглого столу, необхідні неокейнсінські антикризові заходи подолання кризових явищ як у світовій, так й в українській економіці.

Підбив підсумки круглого столу Анатолій Гуцал, перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки, який констатував велику актуальність проблем, які обговорювались на Круглому столі, та відзначив його високий науковий рівень та результативність. Він підкреслив, що, як звернули увагу в своїх виступах професорки Антоніна Базилюк та Олена Грішнова, сучасна глобальна криза не тільки фінансова та соціально-економічна, але й моральна, світоглядна. 20 років тому після падіння Берлінського муру відомий американський соціолог та політолог Френсіс Фукуяма проголосив про "кінець історії", маючи на увазі розвал "соціалістичного табору" і побудову в постсоціалістичних країнах "демократичного капіталізму". У подальшому він багато в чому переглянув свою позицію. І сучасна криза глобального капіталізму свідчить, що світ останнім часом будував щось не те, що потрібно майбутньому людству. Мабуть правий був видатний російсько-американський соціолог Питирим Сорокін, який аналізуючи "кризу нашого часу" ще півстоліття тому звернув увагу на головні його тенденції, серед яких визначив "переміщення творчого лідерства людства з Європи і Європейського Заходу, де воно було зосереджено протягом п'яти сторіч, у більше великий регіон Тихого океану й Атлантики". Він також першим у світі висунув перспективну ідею конвергенції капіталістичної й комуністичної систем "у свого роду інтегральний тип ... з об'єднаною системою інтегральних культурних цінностей, соціальних інститутів та інтегрального типу особистості, істотно відмінних від капіталістичного й комуністичного зразків". І сьогодні ми повинні розуміти, що готових рецептів для розбудови майбутнього людства у нас немає. Це творчий процес, на якому повинні бути зосередженні всі креативні сили нашого суспільства.

На цій оптимістичній ноті, незважаючи на всі негаразди сучасної глобальної кризи, й було закінчено роботу даного круглого столу.

 




читайте також:
18.12.2009 Круглий стіл “Світовий досвід консолідації суспільства і зміцнення національної безпеки”
16.12.2009 Круглий стіл «Інформаційна прозорість та експертна підтримка прийняття державних рішень»
11.12.2009 Семінар "Програмне управління ресурсами в галузі безпеки"
10.12.2009 Міжнародна конференція з питань реформування системи управління сектором безпеки в умовах розгортання кризових ситуацій
04.12.2009 Круглий стіл “Майбутнє безпеки – інформаційні інновації (суспільство, наука та бізнес)”
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг