Рада національної безпеки і оборони України

Інститут утворено Указом Президента України від 16 березня 2001 року № 173 “Про Національний інститут проблем міжнародної безпеки”.

Інститут ліквідовано Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 471 “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України”.

 

"Українське Питання" В Парє


26.09.2001
Корнієвський О. А.

Напередодні проведення вересневого засідання ПАРЄ з доповідачами по Українi Монiторингового комiтету ПАРЄ Ханною Северинсен та Ренатою Вольвенд зустрівся Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко. Обговорювалось питання виконання Україною своїх зобов’язань перед РЄ. Основний акцент було зроблено на забезпеченні в Україні свободи слова і прав людини. Українська сторона вимушена була визнати, що певна частина зобов’язань на сьогоднi залишається ще недовиконаною. Водночас, було зазначено, що Україна за останнi чотири мiсяцi продемонструвала значний прогрес у цiй сферi. У червнi 2001 року Верховною Радою України прийнято одинадцять законодавчих актiв (“мала правова реформа”) вiдповiдно до вимог Ради Європи. З огляду на наближення парламентських виборiв, доповiдачiв Моніторингового комітету ПАРЄ було поінформовано про те, що в ходi наради керiвникiв закордонних установ України, яка вiдбулася 21-23 серпня 2001 року, Президент України доручив МЗС та дипломатичним установам України провести необхiдну роботу з метою якомога ширшого залучення мiжнародних спостерiгачiв до спостереження за ходом проведення наступних парламентських виборiв. Заявлено, що вiдповiднi запрошення будуть надiсланi до ПАРЄ.

Позитивний фон ставлення європейського співтовариства до виконання Україною своїх зобов’язань перед РЄ напередодні обговорення “українського питання” на вересневій 2001 року сесії ПАРЄ характеризували також результати візиту до України наприкінці серпня 2001 року делегації секретаріату РЄ на чолі з керівником директорату стратегічного планування Жан-Луї Лораном. Делегація РЄ відмітила “істотний прогрес” у виконанні Україною “своїх формальних зобов’язань” перед Радою Європи.

До того ж питання дотримання Україною загальновизнаних норм та процедур демократії активно піднімалося представниками Європейського Союзу на Ялтинському самміті Україна-ЄС у вересні 2001 року.

Під час розгляду “українського питання” на вересневій 2001 року сесії ПАРЄ доповідачі по Україні Ханна Северинсен та Рената Волвенд в своїй доповіді відмітили, що Україна останнім часом ухвалила низку законодавчих актів в контексті виконання нею своїх обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи. Відмічено прийняття Україною нового Кримінального кодексу та пакету з 10-ти законів (“мала судова реформа”), прийнятого Верховною Радою України 21 червня 2001 року, “що обумовило внесення змін до існуючих законів – з метою підтримати роботу судових та виконавчих органів влади після завершення 28 червня 2001 року дії Перехідних положень Конституції України”. Водночас, на думку доповідачів, справжню цінність нових законів України можна буде оцінити лише тоді, коли вони будуть застосовані на практиці; поки ж не існує юридичної експертизи нових або змінених законодавчих актів, неможливо довести їх відповідність європейським нормам. Занепокоєння доповідачів викликало прийняття Президентом України Указу про запровадження в міністерствах посад державних секретарів. На їх думку, поява такого Указу створює специфічну проблему в галузі розподілу повноважень влади, дає змогу Президентові України значно посилити свій вплив на процес прийняття управлінських рішень, здійснення кадрової політики в державних органах виконавчої влади.

Помітно емоційними були оцінки доповідачами сучасного стану свободи слова й свободи засобів масової інформації в Україні, що й знайшло своє відображення у прийнятих на вересневій 2001 року сесії ПАРЄ Рекомендації і Резолюції з “українського питання”. ПАРЄ, зокрема, засудила “агресію, залякування та вбивства журналістів, членів парламенту та опозиційних політиків в Україні”; закликала вжити додаткових дієвих заходів з метою прискорення й завершення розслідування зникнення та вбивства Г. Гонгадзе (в разі необхідності розпочати нове незалежне розслідування у цій справі за допомогою міжнародних експертів); проведення повного, прозорого та справедливого розслідування вбивства І.Олександрова та інших випадків смерті журналістів при нез’ясованих обставинах.

На підтвердження тези про існування в Україні проблем зі свободою слова й свободою ЗМІ доповідачі посилалися у своїй доповіді перед європарламентарями на такі дані: впродовж першого півріччя 2001 року Інститут масової інформації зареєстрував 43 випадки порушення в Україні прав журналістів та спроб тиску з боку владних структур на ЗМІ; крім того, зазнали нападів та залякувань сімдесят українських журналістів. Було згадано побиття тележурналіста Олексія Мовсесяна з Луганська, напад на директора телерадіокомпанії “ТОР” Ігоря Олександрова, що призвів до його смерті. Повертаючись до “справи Г.Гонгадзе”, доповідачі висловили здивування щодо твердження Генерального прокурора України, що неможливо назвати жодного прикладу залякування журналістів в Україні. Наприкінці своєї доповіді, Ханна Северинсен і Рената Волвенд заявили, що Україні треба зробити ще багато аби виконати усі прийняті нею зобов’язання перед Радою Європи. І не тільки в законодавчій галузі.

Хід обговорення “українського питання” на вересневій 2001 року сесії ПАРЄ не міг не відобразитися у змісті ухвалених на ній документів з цього питання: Рекомендації ПАРЄ 1538 “Щодо виконання Україною зобов’язань” та Резолюції ПАРЄ 1262. Відмічається, що з часу прийняття Асамблеєю Резолюції 1244 Україна досягла суттєвого прогресу в справі виконання взятих на себе зобов’язань перед Радою Європи. Тому, Асамблея вважає, що Україні слід справитися з виконанням зобов’язань, що ще залишилися, до чергової сесії у січні 2002 року – тоді буде завершено процедуру моніторингу. До наступного розгляду “українського питання” ПАРЄ має намір продовжувати вести діалог з українською владою з широкого кола проблем, які ще потребують вирішення.

Таким чином Парламентська Асамблея Ради Європи вперше за весь час розгляду “українського питання” не погодилася з критичними оцінками своїх доповідачів, гарантувавши нашій державі не лише членство в Раді Європи, але й можливе зняття процедури моніторингу. Варто зазначити, що первісно в Резолюції ПАРЄ 1262 мова йшла про досягнення Україною помітного прогресу. За ініціативи української делегаціїв остаточній редакції цієї Резолюції словосполучення “досягла помітного прогресу” було замінено на інше – “досягла суттєвого прогресу”. Що це може означати для України? Практика свідчить, якщо ПАРЄ визнає прогрес в конкретній країні лише “помітним”, то наступним кроком може стати запровадження проти неї санкцій. Якщо ж прогрес визнається “суттєвим”, то можна добиватися зняття проведення моніторингу вже на наступній сесії ПАРЄ.

Ханне Северинсен вдалося переконати учасників вересневої 2001 року сесії ПАРЄ прийняти до Резолюції 1262 іншу поправку: “Асамблея вирішила направити спеціальну місію до України та оголошує про свій намір спостерігати за підготовкою та проведенням виборів у березні 2002 року”. Мотивація – “Асамблея заохочує Україну засвідчити демократичний поступ, забезпечивши демократичну й відкриту підготовку до чесних і вільних виборів до Верховної Ради наступного року”. Відтак, вперше в історії Ради Європи європарламентарі виступили з ініціативою створення спеціальної групи для спостереження за ходом передвиборної кампанії в конкретній країні. На практиці це може означати виїзд членів такої групи в усі регіони України, проведення зустрічей з виборцями, фіксацію порушень чинного виборчого законодавства тощо.

На відміну від попередніх, в нинішніх рекомендаціях ПАРЄ українській владі запропоновано ініціювати, за необхідності, проведення нового розслідування у справі зникнення та смерті Георгія Гонгадзе, а також міститься намір ПАРЄ створити незалежну комісію для розслідування, включивши з цією метою міжнародних слідчих; а також просити уряди країн-членів РЄ надавати допомогу слідчим під час розслідування. Варто відмітити, що країни-члени РЄ повинні самі запропонувати для роботи в цій комісії своїх представників. Поправку по створенню міжнародної комісії підтримали 60 депутатів ПАРЄ. На прийняття остаточного рішення з цього питання вплинули декілька факторів: поширена у закордонних ЗМІ заява М. Мельниченка про його готовність свідчити у “справі Г. Гонгадзе” лише міжнародній комісії під егідою Ради Європи; присутність на вересневій сесії ПАРЄ дружини загиблого українського журналіста Г.Гонгадзе – Мирослави та проведення нею низки зустрічей із західними політиками; тверда позиція Ханне Северинсен при обговоренні цього питання.

Примітно, що проти створення вищезазначеної міжнародної комісії виступив відомий російський політик В.Жириновський.

Постійний представник України при РЄ О.Чалий заявив, що українське законодавство не передбачає створення “незалежної міжнародної комісії”, а дозволяє лише залучати закордонних спеціалістів. По суті при розгляді цього питання європарламентарі, за твердженням оглядачів ЗМІ, акредитованих для участі в роботі вересневої 2001 року сесії ПАРЄ, розділилися на два табори: перший можна умовно назвати “капіталістичним”, другий – “постсоціалістичним”. До першого увійшли західні парламентарі, які дотримувалися позиції з цього питання доповідачів по Україні;до другого – представники Росії та країн, що входили до так зв. “соцтабору”, зокрема Чехії, Угорщини.

Як на нашу думку, певні юридичні підстави (механізми) для створення “незалежної міжнародної комісії” з метою проведення нового розслідування у справі зникнення та смерті українського журналіста Г. Гонгадзе існують. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про надання юридичної допомоги, що дозволяє зарубіжним експертам брати участь в розслідуванні кримінальних справ в інших країнах. Водночас, рішення про створення такої комісії повинен прийняти Комітет Міністрів РЄ. Далі європейські країни повинні делегувати своїх представників до роботи в цій комісії.

На вересневій сесії ПАРЄ європарламентарі звернули увагу представників української делегації, лідерів політичних партій і фракцій Верховної Ради України на тверде виконання наступних зобов’язань: проведення правової політики у справі захисту прав людини; здійснення законодавчої та судової реформ; прийняття Верховною Радою України остаточних варіантів нового Кримінального (хоча він був прийнятий 5 квітня 2001 року та набув чинності 1 вересня 2001 року) та Кримінально-процесуального кодексів;нового Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів; трансформацію ролі та функцій Генеральної прокуратури; завершення перерваного процесу ратифікації Європейської Хартії про регіональні мови та мови національних меншин, адекватний захист усіх меншин в Україні.

Європарламентарі також висловилися за активне реформування Генеральної прокуратури України, відміну наглядових функцій Генерального прокурора, які, на їх думку, є несумісними з Конституцією України та “загрожують підірвати незалежність досить слабкої судової влади”, а також за підпорядкування Мінюсту України Державного департаменту зі здійснення покарань, різноманітних установ попереднього (досудового) утримання, які сьогодні знаходяться у підпорядкуванні МВС України.

Крім того, євродепутати висловили стурбованість випадками звільнення зі своїх посад й спробами тиску на деяких мерів українських міст, інших обраних представників влади; закликали керівництво України до дотримання положень Європейської Хартії про місцеве самоврядування (ратифікована Україною 11 вересня 1997 року та вступила в дію з 1 січня 1998 року).

Про досягнення певних позитивних зрушень за весь час розгляду в ПАРЄ “українського питання” (на користь України) свідчить зміст останнього пункту її Резолюції 1262: “Враховуючи все вище наведене, Асамблея робить висновок, що з часу прийняття Резолюції 1244 у квітні 2001 Україною зроблено значний поступ, особливо зважаючи на нові законодавчі акти, нещодавно введені у дію… Асамблея вирішує, що у випадку, коли Україна остаточно виконає свої зобов’язання перед РЄ до чергової сесії у січні 2002 року, буде вирішено завершити процедуру формального моніторингу відносно України, а продовжуватиметься діалог з українською владою стосовно заходів для вирішення широкого кола проблем, що були визначені в процесі процедури моніторингу”.

Як на нашу думку, хід дискусії при обговоренні “українського питання” на вересневій сесії ПАРЄ дає підстави припустити, що завершення процедури моніторингу ПАРЄ по Україні слід очікувати лише після проведення наступних парламентських виборів. А те, що це може статися, підтверджують такі факти: моніторинг ПАРЄ по Словаччині був припинений у вересні 1999 року, хоча ця країна на той час не ратифікувала Європейську хартію про регіональні мови або мови національних меншин і Європейську хартію про місцеве самоврядування. Рік тому ПАРЄ відмовилася від проведення моніторингу по Хорватії, вимагаючи водночас від керівництва цієї держави покращання законодавчого забезпечення місцевого самоврядування, свободи ЗМІ і, навіть, внесення деяких змін до Конституції цієї країни. Серед останніх прикладів – завершення процедури моніторингу по Румунії та Болгарії.

Не викликає сумніву, що тестом на відданість України демократичним цінностям мають стати дійсно чесні, справедливі і прозорі наступні як парламентські, так і президентські вибори. Але головним моментом є дієве законодавче забезпечення ще слабкої демократії в Україні. Важливо, щоб передвиборні пристрасті не позначилися негативно на законотворчій роботі нинішнього складу Верховної Ради України. Якщо ж цього не станеться – Україну чекає досить непросте “з’ясування відносин” з ПАРЄ.




читайте також:
16.04.2008 "Так нам и НАТО. Украине в альянсе не место! Его уже почти заняла Россия"
12.02.2008 "Тегеранские зарисовки"
22.11.2007 "Тбіліська криза"
13.11.2007 "БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ В РУКАХ ТЕРОРИСТІВ? ЩОДО "ЗНИКНЕННЯ" ЧУМНИХ БАКТЕРІЙ З ОДНІЄЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ ЛАБОРАТОРІЇ"
11.10.2007 "Тбилисский кризис"
Стратегічна панорама
Стратегічна Панорама   Національний інститут проблем міжнародної безпеки видає щоквартальний науково-аналітичний збірник "Стратегічна Панорама".

 

Спеціалізована Вчена Рада
Постановою президії ВАК від 12 березня 2008 р. № 14-08/3 в інституті створено спеціалізовану вчену раду Д26.723.01 із правом приймати до розгляду та проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук зі спеціальностей:

21.01.01 – Основи національної безпеки держави
(паспорт перелiк питань);

21.03.01 – гуманітарна і політична безпека держави;

21.03.02 – регіональна безпека держави;

21.03.03 – геополітика

21.04.01 – Eкономічна безпека держави
(паспорт перелiк питань);

Головою спецради призначено д.філос.н, професора М. А. Ожевана, ученим секретарем спецради - к.політ.н. Т. С. Стародуб.

Видання

Публікації

Моніторинг